La Parola quotidiana del Signore

Transcript

1 La Parola quotidiana del Signore Patriarcato Ecumenico- Sacra Arcidiocesi Ortodossa di Italia e Malta Vicariato arcivescovile della Campania TESTO MULTILINGUE 30 marzo 2017, giovedì della V settimana della Grande Quaresima giovedì del Grande Canone Giovanni Climaco (603); Eubula, madre di San Panteleimon (303) Lettura dal libro del Profeta Isaia (Is 42, 5-16) Così parla il Signore Dio, che ha creato il cielo e lo ha svolto, che ha fondato la terra e ciò che è in essa, che dà il respiro al popolo che vi è sopra e lo spirito a chi vi cammina. Io, Signore Dio, ti ho chiamato nella giustizia, terrò la tua mano e ti custodirò e ti stabilirò come alleanza per il popolo, come luce delle nazioni, per aprire gli occhi dei ciechi, per trarre dalle catene gli incatenati, e dalla prigione quelli che giacciono nella tenebra. Io Signore Dio: questo è il mio nome; non darò la mia gloria a un altro né il mio merito alle statue. Ecco, le cose dal principio si sono avverate e le nuove che annuncio, prima di annunciarle, le rivelo a voi. Cantate al Signore un canto nuovo; il suo principio: Date gloria al suo nome sino all estremità della terra, voi che percorrete il mare e voi che lo popolate, isole e loro abitanti. Si rallegri il deserto e i suoi villaggi, borgate e gli abitanti di Kidàr. Si rallegrino gli abitanti di Petra; dalle cime dei monti gridino: Sia data gloria a Dio e alle isole siano annunciati i suoi meriti. Il Signore Dio degli eserciti esce e stronca la guerra, suscita il suo ardore e tuona con forza contro i suoi nemici. Ho taciuto, ma non tacerò per sempre e griderò. Come partoriente ho pazientato: parlerò e farò inaridire. Farò deserto di monti e colli, e tutte le loro erbe farò seccare; verserò fiumi sulle isole e prosciugherò i laghi. Porterò i ciechi per una via che ignorano; e farò sì che possano camminare sulle asperità che non vedono; per loro farò il buio, luce e i luoghi scabri, pianura. Queste cose dette io farò e non li dimenticherò. Lettura dal Libro della Genesi (Gn 18, 20-33) Disse il Signore: Il grido di Sodoma e Gomorra è giunto al colmo, e i loro peccati grandi oltremodo; scenderò dunque a vedere se in proporzione al loro grido, che arriva fino a me, compiono il male; e se no, che io lo sappia. E volgendosi da là, quegli uomini giunsero a Sodoma. Ma Abramo stava ancora ritto davanti al Signore. E avvicinatosi Abramo disse: Farai forse perire il giusto assieme con l empio, così che sia il giusto come l empio? Se ci fossero cinquanta giusti nella città, li farai perire? Non darai remissione a tutto il luogo a causa dei cinquanta giusti, se ci fossero in essa? Tu non farai assolutamente una cosa simile, uccidere il giusto con l empio, così che sia il giusto come l empio. No assolutamente: tu che giudichi tutta la terra non farai un retto giudizio? Disse allora il Signore: Se trovassi a Sodoma cinquanta giusti nella città, perdonerò a tutto il luogo in virtù loro. E presa di nuovo la parola, Abramo disse: Ora ho cominciato a parlare col Signore, mentre io sono terra e cenere; ma se mancassero ai cinquanta cinque giusti, farai perire a causa di quei cinque tutta la città? E disse: Non la farò perire affatto, se ne troverò là quarantacinque. E continuò ancora a parlare a lui e disse: Ma se ne fossero trovati là quaranta? E disse: Non farò perire nessuno a causa di quei quaranta. E disse: Che non succeda niente, Signore, se parlo ancora una volta: ma se ne fossero trovati là trenta? E disse: Non farò perire nessuno, se ne trovo là trenta. E disse: Poiché posso parlare al Signore: ma se ne fossero trovati là venti? E disse: Non farò perire nessuno a causa di quei venti. E disse: Che non succeda qualcosa, Signore, se parlo ancora una sola volta: ma se ne fossero trovati là dieci? E disse: Non farò perire nessuno a causa di quei dieci. Si allontanò il Signore dopo che ebbe cessato di parlare ad Abramo, e Abramo ritornò al suo luogo. La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 1

2 Lettura dal Libro dei Proverbi di Salomone (Pr 16, 17 17, 17) Chi accetta la correzione sarà nel bene; chi custodisce i rimproveri sarà fatto saggio; chi custodisce le sue vie, preserva l anima sua; chi ama la propria vita, si chiude la bocca. L arroganza porta alla rovina e la testardaggine alla caduta. Meglio un animo mite e umile che spartirsi un bottino con i superbi. Chi nei fatti è intelligente, ne avrà beni; beato chi ha fiducia in Dio. Sapienti e intelligenti saranno detti assennati, e chi ha parole dolci sarà ascoltato di più. Fonte di vita è l intelligenza, per chi la possiede, brutta è invece la condotta degli stolti. Il cuore del sapiente sa quel che esce dalla sua bocca, e alle labbra porterà conoscenza. Favo di miele sono le parole buone, e la loro dolcezza è guarigione dell anima. Ci sono strade che l uomo pensa diritte, ma poi alla fine vede che portano sul bordo dell ade. Un vero uomo fatica e fatica per scavalcare la propria rovina, ma lo stolto con la sua stessa bocca si procura rovina. L uomo stolto da sé si procura mali, e con le sue stesse labbra ammassa il fuoco. L uomo stolto dissemina guai, accende ai cattivi la fiaccola della frode, separa gli amici. L uomo iniquo inganna gli amici e li conduce su cattiva strada. Strizzando gli occhi, medita imbrogli; tra le sue labbra stringe ogni cosa brutta, è una fornace di cattiverie. Corona di vanto sono i capelli bianchi: sono sulla via della giustizia. L uomo lento all ira vale più di uno forte; chi sa trattenere l ira, vale più di chi conquista una città. Le sorti per gli iniqui si gettano in grembo, ma ogni giudizio viene dal Signore. Meglio un tozzo di pane con gusto e pace che una casa piena di molti beni, di offerte inique e di litigate. Un servo scaltro terrà in pugno il padrone stolto, e coi fratelli avrà parte all eredità. Come nel crogiolo si provano l oro e l argento, così il Signore sceglierà i cuori. Il cattivo dà ascolto alla lingua degli iniqui; il giusto non dà retta alle labbra dei bugiardi. Chi deride il povero offende il suo Creatore; chi gioisce dello sventurato non andrà impunito, ma chi ne avrà compassione troverà misericordia. Corona degli anziani sono i figli dei figli; vanto dei figli sono i loro padri. Al fedele va tutto l ornamento dei soldi, all infedele neppure un obolo. Labbra veritiere non vanno d accordo con lo stolto, e le labbra menzognere con il giusto. La disciplina è un salario di grazie per chi ne approfitta: dovunque si volga, farà buona strada. Chi nasconde le colpe cerca l amicizia; chi si rifiuta di coprirle allontana amici e parenti. Un rimprovero affligge il cuore del saggio, ma lo stolto non ragiona neppure se frustato. Ogni cattivo suscita discussioni, ma il Signore gli manderà contro un angelo senza pietà. La preoccupazione turba un uomo savio; gli stolti parlano di cattiverie. A chi rende male per bene, il male non si smuoverà da casa sua. Il principio di giustizia dà autorità ai discorsi; ribellione e guerra precedono la miseria. Chi giudica giusto l ingiusto e ingiusto il giusto, è impuro e abominio innanzi a Dio. Perché mai lo stolto ha denaro? Non può comprare sapienza chi è senza cuore. Chi fa alta la sua casa cerca la rovina; chi si rifiuta d imparare cadrà in brutte cose. In ogni tempo tu avrai un amico e i fratelli ti saranno utili nel bisogno: per questo sono nati. ΤΡΙΩΔΙΟΝ Τῌ ΠΕΜΠΤΗ ΤΗΣ Ε ΕΒΔΟΜΑΔΟΣ Προκείμενον Ἦχος πλ. β Ψαλμὸς 96 Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν, ἀγαλλιάσθω ἡ γῆ. Στίχ. Προσκυνήσατε αὐτῷ πάντες Ἄγγελοι αὐτοῦ. Προφητείας Ἡσαΐου τὸ Ἀνάγνωσμα (Κεφ. ΜΒ : 5-16) Οὕτω λέγει Κύριος ὁ Θεός, ὁ ποιήσας τὸν οὐρανόν, καὶ πήξας αὐτόν, ὁ στερεώσας τὴν γῆν καὶ τὰ ἐν αὐτῇ, καὶ διδοὺς πνοὴν τῷ λαῷ τῷ ἐπ' αὐτῆς, καὶ πνεῦμα τοῖς πατοῦσιν αὐτήν. Ἐγὼ Κύριος ὁ Θεὸς ἐκάλεσά σε ἐν δικαιοσύνῃ, καὶ κρατήσω τῆς χειρός σου, καὶ ἐνισχύσω σε, καὶ ἔδωκά σε εἰς διαθήκην γένους, εἰς φῶς ἐθνῶν, ἀνοῖξαι ὀφθαλμοὺς τυφλῶν, ἐξαγαγεῖν ἐκ δεσμῶν δεδεμένους, καὶ ἐξ οἴκου φυλακῆς La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 2

3 καθημένους ἐν σκότει. Ἐγὼ Κύριος ὁ Θεός, τοῦτό μού ἐστι τὸ ὄνομα, τὴν δόξαν μου ἑτέρῳ οὐ δώσω, οὐδὲ τὰς ἀρετάς μου τοῖς γλυπτοῖς, τὰ ἀπ' ἀρχῆς ἰδοὺ ἥκασι, καὶ καινά, ἃ ἐγὼ ἀναγγέλλω, καὶ πρὸ τοῦ ἀναγγεῖλαι ἐδηλώθη ἡμῖν. Ὑμνήσατε τῷ Κυρίῳ ὕμνον καινόν, ἡ ἀρχὴ αὐτοῦ ἄνω, δοξάζετε τὸ ὄνομα αὐτοῦ ἀπ' ἄκρου τῆς γῆς, οἱ καταβαίνοντες εἰς τὴν θάλασσαν, καὶ πλέοντες αὐτήν, αἱ νῆσοι, καὶ οἱ κατοικοῦντες αὐτάς. Εὐφράνθητι ἔρημος, καὶ αἱ κῶμαι αὐτῆς, ἐπαύλεις, καὶ οἱ κατοικοῦντες Κηδάρ, εὐφρανθήσονται οἱ κατοικοῦντες πέτραν, ἀπ' ἄκρου τῶν ὀρέων βοήσουσι, δώσουσι τῷ Θεῷ δόξαν, τὰς ἀρετὰς αὐτοῦ ἐν ταῖς νήσοις ἀναγγελοῦσι. Κύριος ὁ Θεὸς τῶν δυνάμεων ἐξελεύσεται, καὶ βοήσεται ἐπὶ τοὺς ἐχθρούς αὐτοῦ μετὰ ἰσχύος. Ἐσιώπησα ἀπ' αἰῶνος, μὴ καὶ ἀεὶ σιωπήσομαι, καὶ ἀνέξομαι; ὡς ἡ τίκτουσα ἐκαρτέρησα, ἐκστήσω καὶ ξηρανῶ ἅμα, ἐρημώσω ὄρη καὶ βουνούς, καὶ πάντα χόρτον αὐτῶν ξηρανῶ καὶ θήσω ποταμοὺς εἰς νήσους, καὶ ἕλη ξηρανῶ, καὶ ἄξω τυφλοὺς ἐν ὁδῷ, ᾗ οὐκ ἔγνωσαν, καὶ τρίβους, ἃς οὐκ ᾔδεισαν, πατῆσαι ποιήσω αὐτούς, ποιήσω αὐτοῖς τὸ σκότος εἰς φῶς, καὶ τὰ σκολιὰ εἰς εὐθεῖαν, ταῦτα τὰ ῥήματα ποιήσω αὐτοῖς, καὶ οὐκ ἐγκαταλείψω αὐτούς. Προκείμενον Ἦχος πλ. β Ψαλμὸς 96 Ἄσατε τῷ Κυρίῳ ᾆσμα καινόν. Στίχ. Ἀλαλάξατε τῷ Θεῷ πᾶσα ἡ γῆ. Ἑσπέρας Προκείμενον Ἦχος βαρὺς Ψαλμὸς 98 Ὑψοῦτε Κύριον τὸν Θεὸν ἡμῶν, καὶ προσκυνεῖτε τῷ ὑποποδίῳ τῶν ποδῶν αὐτοῦ. Στίχ. Ὁ Κύριος ἐβασίλευσεν ὀργιζέσθωσαν λαοί. Γενέσεως τὸ Ἀνάγνωσμα. (Κεφ. ΙΗ : 20-33) Εἶπε Κύριος Κραυγὴ Σοδόμων καὶ Γομόρρας πεπλήθυνται πρός με, καὶ αἱ ἁμαρτίαι αὐτῶν μεγάλαι σφόδρα. Καταβὰς οὖν ὄψομαι, εἰ κατὰ τὴν κραυγὴν αὐτῶν τὴν ἐρχομένην πρός με, συντελοῦνται, εἰ δὲ μή, ἵνα γνῷ. Καὶ ἀποστρέψαντες ἐκεῖθεν οἱ ἄνδρες, ἦλθον εἰς Σόδομα. Ἀβραὰμ δὲ ἔτι ἦν ἑστηκὼς ἔναντι Κυρίου. Καὶ ἐγγίσας Ἀβραάμ, εἶπε Μὴ συναπολέσῃς δίκαιον μετὰ ἀσεβοῦς, καὶ ἔσται ὁ δίκαιος ὡς ὁ ἀσεβής, ἐὰν ὦσι πεντήκοντα δίκαιοι ἐν τῇ πόλει, ἀπολεῖς αὐτούς; οὐκ ἀνήσεις πάντα τόν τόπον ἕνεκεν τῶν πεντήκοντα δικαίων, ἐὰν ὦσιν ἐν αὐτῇ; Μηδαμῶς σὺ ποιήσῃς ὡς τὸ ῥῆμα τοῦτο, τοῦ ἀποκτεῖναι δίκαιον μετὰ ἀσεβοῦς, καὶ ἔσται ὁ δίκαιος ὡς ὁ ἀσεβής, μηδαμῶς, ὁ κρίνων πᾶσαν τὴν γῆν, οὐ ποιήσεις κρίσιν. Εἶπε δὲ Κύριος Ἐὰν εὕρω ἐν Σοδόμοις πεντήκοντα δικαίους ἐν τῇ πόλει, ἀφήσω πάντα τὸν τόπον δι' αὐτούς. Καὶ ἀποκριθεὶς Ἀβραάμ, εἶπε Νῦν ἠρξάμην λαλῆσαι πρὸς τὸν Κύριόν μου, ἐγὼ δέ εἰμι γῆ καὶ σποδός. Ἐὰν δὲ ἐλαττονωθῶσιν οἱ πεντήκοντα δίκαιοι εἰς τεσσαρακονταπέντε, ἀπολεῖς, ἕνεκεν τῶν πέντε, πᾶσαν τὴν πόλιν. Καὶ εἶπεν οὐ μὴ ἀπολέσω, ἐὰν εὕρω, ἐκεῖ τεσσαρακονταπέντε. Καὶ προσέθηκεν ἔτι λαλῆσαι πρὸς αὐτόν, καὶ εἶπεν Ἐὰν δὲ εὑρεθῶσιν ἐκεῖ τεσσαράκοντα; Καὶ εἶπεν οὐ μὴ ἀπολέσω, ἕνεκεν τῶν τεσσαράκοντα. Καὶ εἶπε Μήτι, Κύριε, ἐὰν λαλήσω; ἐὰν δὲ εὑρεθῶσιν ἐκεῖ τριάκοντα; Καὶ εἶπεν οὐ μὴ ἀπολέσω, ἕνεκεν τῶν τριάκοντα. Καὶ εἶπεν Ἐπειδὴ ἔχω λαλῆσαι πρὸς τὸν Κύριον, ἐὰν La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 3

4 δὲ εὑρεθῶσιν ἐκεῖ εἴκοσι; Καὶ εἶπεν Οὐ μὴ ἀπολέσω, ἕνεκεν τῶν εἴκοσι. Καὶ εἶπε Μήτι, Κύριε, ἐὰν λαλήσω ἔτι ἅπαξ; ἐὰν δὲ εὑρεθῶσιν ἐκεῖ δέκα; Καὶ εἶπεν, οὐκ ἀπολέσω, ἕνεκεν τῶν δέκα. Ἀπῆλθε δὲ ὁ Κύριος, ὡς ἐπαύσατο λαλῶν τῷ Ἀβραάμ, καὶ Ἀβραὰμ ὑπέστρεψεν εἰς τὸν τόπον αὐτοῦ. Προκείμενον Ἦχος πλ. β Ψαλμὸς 98 Ἀλαλάξατε τῷ Κυρίῳ πᾶσα ἡ γῆ. Στίχ. Δουλεύσατε τῷ Κυρίῳ ἐν εὐφροσύνῃ. Παροιμιῶν τὸ Ἀνάγνωσμα. (Κεφ. ΙΣΤ : 17-33, ΙΖ : 1-17) Ὁ δεχόμενος παιδείαν, ἐν ἀγαθοῖς ἔσται, ὁ δὲ φυλάσσων ἐλέγχους, σοφισθήσεται. Ὃς φυλάσσει τὰς ἑαυτοῦ ὁδούς, τηρεῖ τὴν ἑαυτοῦ ψυχήν, ἀγαπῶν δὲ ζωὴν αὐτοῦ, φείσεται στόματος αὐτοῦ. Πρὸ συντριβῆς ἠγεῖται ὕβρις, πρὸ δὲ πτώματος κακοφροσύνη. Κρείσσων πραΰθυμος μετὰ ταπεινώσεως, ἢ ὃς διαιρεῖται σκῦλα μετὰ ὑβριστῶν. Συνετὸς ἐν πράγμασιν εὑρετὴς ἀγαθῶν, πεποιθὼς δὲ ἐπὶ τῷ Κυρίῳ μακαριστός. Τοὺς σοφοὺς καὶ συνετούς, φαύλους καλοῦσιν, οἱ δὲ γλυκεῖς ἐν λόγῳ, πλείονα ἀκούσονται. Πηγὴ ζωῆς ἔννοια τοῖς κεκτημένοις, παιδεία δὲ ἀφρόνων κακή. Καρδία σοφοῦ νοήσει τὰ ἀπὸ τοῦ ἰδίου στόματος, ἐπὶ δὲ χείλεσι φορέσει ἐπιγνωμοσύνην. Κηρία μέλιτος λόγοι καλοί, γλύκασμα δὲ αὐτοῦ ἴασις ψυχῆς. Εἰσὶν ὁδοί, δοκοῦσαι ὀρθαὶ εἶναι ἀνδρί, τὰ μέντοι τελευταῖα αὐτῶν βλέπει εἰς πυθμένα ᾍδου. Ἀνὴρ ἐν πόνοις πονεῖ ἑαυτῶ, καὶ ἐκβιάζεται τὴν ἀπώλειαν ἑαυτοῦ. Ὁ μέντοι σκολιὸς ἐπὶ τῷ ἑαυτοῦ στόματι φορεῖ τὴν ἀπώλειαν. Ἀνὴρ ἄφρων ὀρύσσει ἑαυτῷ κακά, ἐπὶ δὲ τῶν ἑαυτοῦ χειλέων θησαυρίζει πῦρ. Ἀνὴρ σκολιὸς διαπέμπεται κακά, καὶ λαμπτῆρα δόλου πυρσεύει κακοῖς, καὶ διαχωρίζει φίλους. Ἀνὴρ παράνομος ἀποπειρᾶται φίλων, καὶ ἀπάγει αὐτούς εἰς ὁδοὺς οὐκ ἀγαθάς, στηρίζων δὲ ὀφθαλμοὺς αὐτοῦ, λογίζεται διεστραμμένα, ἐπιδάκνων δὲ τοῖς χείλεσιν αὐτοῦ, ὁρίζει πάντα τὰ κακά, οὗτος κάμινός ἐστι κακίας. Στέφανος καυχήσεως γῆρας, ἐν δὲ ὁδοῖς δικαιοσύνης εὑρίσκεται. Κρείσσων ἀνὴρ μακρόθυμος, ἰσχυροῦ. Ὁ δὲ κρατῶν ὀργῆς, κρείσσων τοῦ καταλαμβανομένου πόλιν. Εἰς κόλπους ἐπέρχεται πάντα τοῖς ἀδίκοις, παρὰ δὲ Κυρίου πάντα τὰ δίκαια. Κρείσσων ψωμὸς μεθ' ἡδονῆς ἐν εἰρήνῃ ἢ οἶκος πλήρης πολλῶν ἀγαθῶν, καὶ ἀδίκων θυμάτων μετὰ μάχης. Οἰκέτης νοήμων κρατήσει δεσποτῶν ἀφρόνων, ἐν δὲ ἀδελφοῖς διελεῖται μέρη. Ὥσπερ δοκιμάζεται ἐν καμίνῳ ἄργυρος καὶ χρυσός, οὕτως ἐκλεκταὶ καρδίαι παρὰ Κυρίῳ. Κακὸς ὑπακούει γλώσσης παρανόμων, δίκαιος δὲ οὐ προσέχει χείλεσι ψευδέσιν. Ὁ καταγελῶν πτωχοῦ, παροξύνει τὸν ποιήσαντα αὐτόν. Ὁ δὲ ἐπιχαίρων ἀπολλυμένῳ, οὐκ ἀθωωθήσεται. Ὁ δὲ ἐπισπλαγχνιζόμενος ἐλεηθήσεται. Στέφανος γερόντων, τέκνα τέκνων, καύχημα δὲ τέκνων, πατέρες αὐτῶν. Τοῦ πιστοῦ ὅλος ὁ κόσμος τῶν χρημάτων, τοῦ δὲ ἀπίστου οὐδὲ ὀβολός. Οὐχ ἁρμόσει ἄφρονι πιστά, οὐδὲ δικαίῳ χείλη ψευδῆ. Μισθὸς χαρίτων, ἡ παιδεία τοῖς χρωμένοις, οὗ δ' ἂν ἐπιστρέψῃ, εὐοδωθήσεται. Ὃς κρύπτει ἀδικήματα ζητεῖ φιλίαν ὃς δὲ μισεῖ κρύπτειν, διΐστησι φίλους καὶ οἰκείους. Συντρίβει ἀπειλὴ καρδίαν φρονίμου, ἄφρων δὲ μαστιγωθείς, οὐκ αἰσθάνεται. Ἀντιλογίας ἐγείρει πᾶς κακός. Ὁ δὲ Κύριος ἄγγελον ἀνελεήμονα ἐκπέμψει αὐτῷ. Ἐμπεσεῖται μέριμνα ἀνδρὶ νοήμονι, οἱ δὲ ἄφρονες διαλογιοῦνται κακά. Ὃς ἀποδίδωσι κακὰ ἀντὶ ἀγαθῶν, οὐ κινηθήσεται κακὰ ἐκ τοῦ οἴκου αὐτοῦ. Ἐξουσίαν δίδωσι λόγοις ἀρχὴ δικαιοσύνης, προηγεῖται δὲ τῆς ἐνδείας στάσις καὶ μάχη. Ὃς δίκαιον κρίνει τὸν ἄδικον, ἄδικον δὲ τὸν δίκαιον, ἀκάθαρτος καὶ βδελυκτὸς παρὰ Θεῷ. Ἵνα τί ὑπῆρξε χρήματα ἄφρονι; κτήσασθαι γὰρ σοφίαν ἀκάρδιος οὐ δυνήσεται. Ὃς ὑψηλὸν ποιεῖ τὸν ἑαυτοῦ οἶκον, ζητεῖ συντριβήν. Ὁ δὲ σκολιάζων τοῦ μαθεῖν, ἐμπεσεῖται εἰς κακά. Εἰς πάντα καιρὸν φίλος ὑπαρχέτω σοι, ἀδελφοὶ δὲ ἐν ἀνάγκαις χρήσιμοι ἔστωσαν. La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 4

5 Νεοελληνική γλώσσα Ησαΐας Αυτά λέγει Κυριος ο Θεός, ο οποίος εδημιούργησε και εθεμελίωσε τον ουρανόν, εστερέωσε την γην και όλα όσα υπάρχουν εις αυτήν. Αυτός ο οποίος δίδει ζωήν στον λαόν, που κατοικεί εις την γην, και πνοήν ζωής εις όλα, όσα περιπατούν επάνω εις αυτήν. Εγώ, ο Κυριος και Θεός, σε εκάλεσα δια την δικαιοσύνην θα σε κρατήσω από το χέρι σου, θα σε ενισχύσω, θα σου δώσω νέαν διαθήκην δια το γένος των ανθρώπων, φως των εθνών δια να ανοίξης τους οφθαλμούς της διανοίας των σκοτισμένων και τυφλωμένων ανθρώπων, να βγάλης καϊ ελευθερώσης τους δεμένους από τα δεσμά της αμαρτίας, και από την φυλακήν εκείνους, που κάθηνται στο πνευματικόν σκότος. Εγώ είμαι Κυριος ο Θεός σου, αυτό είναι το Ονομά μου. Την άπειρον δόξαν μου δεν θα δώσω εις κανένα ψευδή θεόν, ούτε τον έπαινον των απείρων αρετών μου εις τα άψυχα είδωλα. Ιδού, αρχαίαι και απ' αρχής προφητείαι έχουν εκπληρωθή. Νέα εγώ γεγονότα προαναγγέλλω εις σας και πριν αυτά πραγματοποιηθούν, εγώ προφητικώς σας τα προανήγγειλα. Ψαλατε, λοιπόν, νέους ύμνους προς τον Κυριον οι υπό την εξουσίαν αυτού από το ένα άκρον της γης έως το άλλο δοξάσατε το Ονομα του, όλοι όσοι καταβαίνετε εις την θάλασσαν και διασχίζετε με τα πλοία αυτήν, αι νήσοι που υπάρχουν εις την Μεσόγειον και όσοι κατοικούν εις αυτάς και εις τα άλλα παράλια της θαλάσσης. Ας ευφρανθής συ, ω έρημος, και αι κωμοπόλεις σου. Ευφρανθήτε οι καταυλισμοί και όσοι κατοικείτε την Κηδάρ θα ευφρανθούν οι κατοικούντες εις την Πέτραν, από τας κορυφάς των βουνών θα φωνάξουν δυνατά. Θα δοξάσουν τον Θεόν και θα διαλαλήσουν τας απειροτελείους αρετάς του εις τας ειδωλολατρικάς νήσους. Κυριος ο Θεός των δυνάμεων θα εξέλθη, θα συνάψη πόλεμον και θα συντρίψη τους εχθρούς θα ανάψη ο ζήλος του και θα φωνάξη εναντίον των εχθρών με όλην του την δύναμιν. Μέχρι σήμερον εσιώπησα και δεν ωμίλησα. Μηπως όμως πάντοτε θα σιωπώ και θα ανέχομαι τα αμαρτήματά σας; Οπως η επίτοκος γυνή, έτσι και εγώ έδειξα υπομονήν και καρτερίαν. Τωρα όμως θα σας ανασπάσω από την γην και θα σας ξηράνω συγχρόνως. Θα ερημώσω όρη και βουνά, θα ξηράνω όλα τα χορτάρια των, θα ελατώσω τα νερά των ποταμών και θα παρουσιάσω εν μέσω αυτών νήσους και τας λίμνας και τα έλη θα ξηράνω. Εξ αντιθέτου θα οδηγήσω τους τυφλούς στον ορθόν ασφαλή δρόμον, τον οποίον δεν εγνώρισαν ποτέ, και εις τρίβους τας οποίας δεν είχαν μάθει. Θα τους κάμω να πατήσουν και περιπατήσουν εις αυτάς. Θα μεταβάλω προς χάριν αυτών το σκοτάδι των εις φως και τα ανώμαλα και οφιοειδή εις ευθείαν και ομαλήν οδόν. Αυτά τα οποία λέγω, θα τα πραγματοποιήσω και δεν θα τους εγκαταλείψω. Γένεσις Είπε ο Κυριος κραυγαί πολλαί από τα Σοδομα και την Γομόρραν ανέρχονται προς εμέ αι αμαρτίαι των είναι πάρα πολύ μεγάλαι. Θα καταβώ, λοιπόν, εκεί, δια να ίδω, εάν πράγματι αι αμαρτίαι των είναι όπως αι κραυγαί που ανέρχονται προς εμέ η όχι. Οπωσδήποτε θέλω να μάθω! Δυο δε από τους ξένους αυτούς άνδρας ανεχώρησαν από εκεί και ήλθαν εις τα Σοδομα. Ο Αβραάμ ήτο όρθιος εκεί πλησίον του Κυρίου. Επλησίασε τον Κυριον και του είπε θα κατάστρεψης τάχα τον δίκαιον μαζή με τον ασεβή και θα είναι ο δίκαιος εις την αυτήν θέσιν, όπως και ο ασεβής; Εάν ευρίσκωνται πενήντα δίκαιοι εις την πόλιν αυτήν, θα καταστρέψης και αυτούς μαζή με τους πονηρούς; Δεν θα αφήσης άθικτον όλην την πόλιν ένεκα των πεντήκοντα αυτών δικαίων, οι οποίοι θα ευρίσκωνται εις αυτήν; Ποτέ συ ο δίκαιος Θεός δεν θα κάμης κάτι τέτοιο, να φονεύσης δηλαδή τον δίκαιον μαζή με τον ασεβή, ώστε να έχη ο δίκαιος την αυτήν τύχην με τον ασεβή. Ποτέ δεν θα κάμης κάτι τέτοιο. Λοιπόν, συ ο δίκαιος κριτής όλης της οικουμένης δεν θα κάμης και εις την περίστασιν αυτήν δικαίαν κρίσιν; Απήντησεν ο Κυριος εάν υπάρχουν εις την πόλιν των Σοδόμων πενήντα δίκαιοι, εγώ χάριν αυτών θα αφήσω άθικτον όλην την πόλιν και την περιοχήν αυτής. Λαβών τον λόγον και πάλιν ο Αβραάμ είπε έχω ήδη αρχίσει να ομιλώ προς τον Κυριον, αν και εγώ είμαι χώμα και στάκτη. Επίτρεψέ μου να ερωτήσω και πάλιν. Εάν ελαττωθούν οι πενήντα δίκαιοι εις σαράντα πέντε, ένεκα των πέντε δικαίων που θα λείπουν, θα καταστρέψης την πόλιν; Και είπεν ο Θεός δεν θα την καταστρέψω, εάν εύρω εκεί σαράντα πέντε δικαίους. Ετόλμησεν ο Αβραάμ να ομιλήση ακόμη προς τον Θεόν και είπε εάν ευρεθούν εκεί σαράντα διικαιοι, θα καταστρέψης την πόλιν; Απήντησεν ο Θεός δεν θα την καταστρέψω ένεκα των τεσισαράκοντα δικαίων. Είπεν ακόμη ο Αβραάμ μήπως, Κυριε, θα οργισθής, εάν και πάλιν ομιλήσω; Εάν ευρεθούν εκεί τριάκοντα δίκαιοι; Και είπεν ο Θεός προς χάριν αυτών των τριάκοντα δεν θα καταστρέψω την πόλιν. Είπε πάλιν ο Αβραάμ Ας με συγχωρήσα ο Κυριος επειδή έχω ακόμη κάτι να ερωτήσω αυτόν. Εάν ευρεθούν εκεί είκοσι; Και είπεν ο Θεός Και είκοσι εάν εύρω εκεί, δεν θα καταστρέψω την πόλιν. La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 5

6 Είπε δε ο Αβραάμ Μηπως Κυριε, θα οργισθής εναντίον μου εάν υποβάλω μίαν ακόμη ερώτησιν; Εάν ευρεθούν εκεί δέκα; Απήντησεν ο Θεός δεν θα καταστρέψω την πόλιν προς χάριν αυτών των δέκα. Οταν δε έπαυσε πλέον να ομιλή ο Αβραάμ, ανεχώρησεν ο Θεός και ο Αβραάμ επανήλθεν στον τόπον του. Παροιμίαι Σολομώντος Εκείνος ο οποίος δέχεται την θείαν παιδαγωγίαν και μόρφωσιν, θα ζήση και θα μείνη εν μέσω αγαθών. Εκείνος που ακούει και τηρεί τους ορθούς ελέγχους, θα γίνη σοφός. Εκείνος που προσέχει τους τρόπους της ζωής και της ενεργείας του, περιφρουρεί την ψυχήν του. Εκείνος που αγαπά την ειρηνικήν και χαρούμενην ζωήν, φυλάσσει προσεκτικά το στόμα του, ώστε να μη λαλή κατά τρόπον ενοχλητικόν και απερίσκεπτον. Προ πάσης συντριβής προηγείται αλαζονεία και υπερηφάνεια. Προ πάσης δε καταστρεπτικής πτώσεως υπάρχει η κακοφροσύνη. Καλύτερος και προτιμότερος είναι ο πράος και ο ταπεινόφρων η εκείνος ο οποίος ύστερα από νίκην μοιράζει τα λάφυρα με τους αλαζονικούς και υπερηφάνους συμμάχους του. Εκείνος ο οποίος φέρεται με σύνεσιν εις τας περιστάσεις και υποθέσεις της ζωής του, θα εύρη το αγαθόν και την ευτυχίαν. Εκείνος που στηρίζει τας ελπίδας του στον Θεόν, είναι αξιέπαινος και αξιομακάριστος. Οι χωρίς την κατά Θεόν μόρφωσιν και ζωήν άνθρωποι ονομάζουν τους σοφούς και συνετούς ασημάντους και ανοήτους. Οι γλυκομίλητοι όμως και φιλομαθείς θα ακούσουν και θα μάθουν πολύ περισσότερα καλά και συνετά από τους σοφούς. Η σύνεσις και η φρόνησις, δι' όσους την έχουν ως κτήμα των, είναι πηγή ζωής. Ενῷ η παιδαγωγία των αφρόνων είναι κακή και επιβλαβής δια τους ιδίους. Ο νους και η καρδία του αληθινά σοφού θα σκεφθή και θα μελετήση όσα λόγια πρόκειται να βγουν από το στόμα του. Κατανοεί δε και γνωρίζει, όσα θα προφέρουν τα χείλη του. Οι καλοί λόγοι είναι γλυκείς και ωφέλιμοι, όπως η κηρήθρα. Αυτή δε η γλυκύτης των καλών λόγων είναι θεραπεία και παρηγορία της ψυχής. Υπάρχουν πορείαι της ζωής, αι οποίαι θεωρούνται ορθαί και ωφέλιμοι στους ανθρώπους, αλλ' αι οποίαι καταλήγουν εν τέλει εις τα βάθη του άδου.καθε εργατικός άνθρωπος κοπιάζει δια τον εαυτόν του, δια να αποδιώξη την από την πείναν καταστροφήν του. Ο διεστραμμένος όμως και αργόσχολος φέρει ο ίδιος στο στόμα του τον όλεθρόν του. Ο άμυαλος άνθρωπος σκάπτει με τα ίδια του τα χέρια τον λάκκον της δυστυχίας του. Και επάνω εις τα χείλη του αποθησαυρίζει πυρ, το οποίον θα τον κατακαύση. Ο διεστραμμένος άνθρωπος διασκορπίζει ολόγυρά του την δυστυχίαν, και με το αναμμένο δαυλί της δολιότητός του ανάπτει πυρκαϊάς κακών γύρω του. Χωρίζει δέ με τας διαβολάς και συκοφαντίας του φίλους αγαπητούς. Ανθρωπος παράνομος αποπειράται κακά εναντίον των φίλων του και τους παρασύρει εις δρόμους πονηρούς και ολεθρίους. Προσηλώνει ατενώς το βλέμμα του εις κάποιον στόχον του, σκέπτεται διεστραμμένα και με τα χείλη του εκφράζει και καθορίζει όλα τα κακά σχέδιά του. Αυτός είναι αναμμένο καμίνι κακίας. Το έντιμον και καλόν γήρας είναι στέφανος δόξης και καυχήσεως. Τέτοιο γήρας όμως επιτυγχάνεται στους δρόμους της αρετής. Καλύτερος και προτιμότερος είναι ανήρ υπαμονητικός και πράος από τον ισχυρόν. Εκείνος δε ο οποίος κυριαρχεί επί του εαυτού του και συγκρατεί την οργήν του, είναι καλύτερος από εκείνον που καταλαμβάνει πόλιν. Ολα τα κακά, τα οποία κάμνουν οι ασεβείς, επέρχονται εναντίον αυτών των ιδίων. Μονον δε το ορθόν και το δίκαιον ευλογείται και παρέχεται από τον Θεόν. Καλύτερον και προτιμότερον είναι ξηρό ψωμί με χαρουμένη και ειρηνική καρδιά, με ομόνοια και αγάπη, παρά σπίτι φιλονεικιών, έστω και γεμάτο από αγαθά και σφαχτά, τα οποία απεκτήθησαν με αδικίας. Ο έξυπνος και συνετός υπηρέτης θα γίνη κύριος στους ανοήτους κυρίους του. Μεταξύ δε των παιδιών, υιών των κυρίων του, θα πάρη και αυτός μερίδιον. Οπως καθαρίζεται ο άργυρος και ο χρυσός με τη φωτιά στο καμίνι, κατά παρόμοιον τρόπον και αι εκλεκταί καρδίαι δια μέσου της παιδαγωγίας του Κυρίου γίνονται αγναί και καθαραί. Ο κακός, ο ρέπων προς το κακόν, ευχαριστείται να ακούη και να υπακούη στους πονηρούς λόγους των παρανόμων. Ο ευσεβής όμως άνθρωπος καμμίαν προσοχήν δεν δίδει εις χείλη, που λέγουν ψεύδη. Εκείνος που εμπαίζει τον πτωχόν δια την πτωχείαν του, εξοργίζει τον ποιητήν και δημιουργόν αυτού. Εκείνος που χαιρεκακεί, όταν βλέπη τον συνάνθρωπόν του να καταστρέφεται, δεν θα θεωρηθή αθώος ούτε και θα μείνη ατιμώρητος. Εκείνος όμως ο οποίος ευσπλαγχνίζεται και ελεεί, θα ελεηθή εκ μέρους του Θεού. Δοξα και καμάρι των γερόντων είναι τα καλά παιδιά και τα εγγόνια των. Τιμή δε και καύχημα των τέκνων είναι οι καλοί πρόγονοί των. Του αξιοπίστου και ευσυνείδητου όλα τα χρήματα του κόσμου είναι ιδικά του, διότι όλοι τον εμπιστεύονται. Εις δε τον αναξιόπιστον ούτε ένα οβολόν δεν εμπιστεύονται. Δεν ταιριάζουν και ούτε δυνατόν είναι να υπάρξουν στον άφρονα χείλη, τα οποία θα λέγουν αξιοπίστους λόγους. Οπως επίσης δεν ταιριάζουν και ούτε υπάρχουν στον δίκαιον χείλη, τα οποία λέγουν ψεύδη. Η αληθινή μόρφωσις, δι' όσους την έχουν και την χρησιμοποιούν, είναι πηγή τέρψεων πνευματικών. La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 6

7 Οπουδήποτε δε και αν στραφή ο κατά Θεόν μορφωμένος άνθρωπος, θα κατευοδωθή εις τας ενεργείας του. Εκείνος που παραβλέπει και σκεπάζει με αγάπην τα σφάλματα και τας αδυναμίας του άλλου, ζητεί και αποκτά φίλους. Αντιθέτως εκείνος ο οποίος δεν σκεπάζει αλλά διασαλπίζει αυτά, απομακρύνει από κοντά του και αυτούς ακόμη τους φίλους και οικείους του, διότι τους γίνεται αποκρουστικός. Και μία μόνη απειλή συντρίβει την ευαίσθητον καρδίαν του συνετού και φρονίμου ανθρώπου. Ο άφρων όμως, και όταν ακόμη μαστιγώνεται, μένει αναίσθητος. Αντίστασιν στο θέλημα του Θεού και αντιλογίας μεταξύ των ανθρώπων εγείρει και προβάλλει ο κακός άνθρωπος. Δια τούτο ο Κυριος θα στείλη εναντίον του άσπλαγχνον άγγελον να τον τιμωρήση. Εις τους ώμους του μυαλωμένου και συνετού ανδρός επιφορτίζονται μέριμναι και φροντίδες δια τους άλλους. Ενώ οι ασύνετοι και αργόσχολοι σκέπτονται πάντοτε το κακόν. Εκείνος ο οποίος ανταποδίδει κακά αντί αγαθών και των ευεργεσιών, που έλαβε, αυτός θα ευρίσκεται πάντοτε υπό το κράτος θλίψεων, διότι τα κακά και η θεία τιμωρία δεν θα απομακρυνθούν από τον οίκον του. Η δικαιοσύνη και γενικώτερον η αρετή δίδουν κύρος και βαρύτητα εις τα λόγια του δικαίου. Οπου όμως υπάρχει φιλονεικία και μάχη, εκεί επακολουθεί η φτώχεια. Ο δικαστής, ο οποίος κρίνει και καταδικάζει τον δίκαιον ως άδικον, τον δε άδικον ανακηρύσσει δίκαιον, ακάθαρτος, αποκρουστικός και μισητός είναι ενώπιον του Κυρίου. Τι χρησιμεύουν τα χρήματα στον άμυαλον άνθρωπον; Διότι με αυτά δεν θα κατορθώση ποτέ να αποκτήση σοφίαν άνθρωπος, που δεν έχει καρδίαν επιδεκτικήν. Εκείνος ο οποίος για λόγους εγωϊσμού και παρά την οικονομικήν του αδυναμίαν κτίζει υψηλό το σπίτι του, επιζητεί μόνος του την πτωχείαν και συντριβήν. Οποιος δε δυστροπεί και αποφεύγει να γνωρίση το θέλημα του Θεού θα περιπέση εις πολλά κακά. Εις κάθε περίστασιν και εις όλον τον χρόνον της ζωής σου φρόντιζε να έχης κάποιον φίλον. Εις δε τας ανάγκας και περιπετείας της ζωής ας σου είναι χρήσιμοι και βοηθοί οι αδελφοί σου, διότι δι' αυτόν τον σκοπόν γεννώνται. Limba română Isaia Aşa grăieşte Domnul cel Atotputernic, Care a făcut cerurile şi le-a întins, Care a întărit pământul şi cele de pe el, Care a dat suflare poporului de pe el şi duh celor ce umblă pe întinsul lui: "Eu, Domnul, Te-am chemat întru dreptatea Mea şi Te-am luat de mână şi Te-am ocrotit şi Te-am dat ca legământ al poporului Meu, spre luminarea neamurilor; ca să deschizi ochii celor orbi, să scoţi din temniţă pe cei robiţi şi din adâncul închisorii pe cei ce locuiesc intru întuneric. Eu sunt Domnul şi acesta este numele Meu. Nu voi da nimănui slava Mea şi nici chipurilor cioplite cinstirea Mea". Cele proorocite altădată s-au împlinit şi altele mai noi vă vestesc; înainte ca să ia fiinţă vi le dau de ştire. Cântaţi Domnului cântare nouă, cântaţi în strune laudele Lui până la marginile pământului! Marea să se zbuciume cu tot ce este în ea, ostroavele şi locuitorii lor! Pustiul şi cetăţile lui să înalţe glas, şi satele în care are sălaş Chedar! Locuitorii din Sela să chiuie de veselie; şi din vârfurile munţilor să strige de bucurie! Să preaslăvească pe Domnul şi lauda Lui s-o vestească în depărtatele ostroave. Domnul iese ca un viteaz, ca un războinic Îşi aprinde râvna Lui; strigă puternic, un strigăt de război. Împotriva vrăjmaşilor Lui El luptă ca un viteaz! Tăcut-am multă vreme, stat-am liniştit şi mi-am stăpânit tăcerea; acum, ca o femeie care naşte, voi suspina, voi striga şi voi răsufla! Munţii îi voi pustii, la fel şi dealurile, toată verdea a lor o voi usca; pâraiele le voi preface în văi uscate şi bălţile fără apă le voi lăsa. Îndrepta-voi pe cei orbi pe drumuri pe care nu le cunosc, pe poteci neştiute îi voi povăţui; întunericul îl voi preface înaintea lor în lumină şi povârnişurile în câmpii întinse. Acestea sunt făgăduinţele Mele pe care le voi împlini şi cu vederea nu le voi trece. Facerea Zis-a deci Domnul: "Strigarea Sodomei şi a Gomorei e mare şi păcatul lor cumplit de greu. Pogorî-Mă-voi deci să văd dacă faptele lor sunt cu adevărat aşa cum s-a suit până la Mine strigarea împotriva lor, iar de nu, să ştiu". De acolo doi din Oamenii aceia, plecând, S-au îndreptat spre Sodoma, în vreme ce Avraam stătea încă înaintea Domnului. Şi apropiindu-se Avraam, a zis: "Pierde-vei, oare, pe cel drept ca şi pe cel păcătos, încât să se întâmple celui drept ce se întâmplă celui nelegiuit? Poate în cetatea aceea să fie cincizeci de drepţi: pierdei-vei, oare, şi nu vei cruţa tot locul acela pentru cei cincizeci de drepţi, de se vor afla în cetate? Nu se poate ca Tu să faci una ca asta şi să pierzi pe cel drept ca şi pe cel fără de lege şi să se întâmple celui drept ce se întâmplă celui necredincios! Departe de Tine una ca asta! Judecătorul a tot pământul va face, oare, nedreptate?" Zis-a Domnul: "De se vor găsi în cetatea Sodomei cincizeci de drepţi, voi cruţa pentru ei toată cetatea şi tot locul La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 7

8 acela". Şi răspunzând Avraam, a zis: "Iată, cutez să vorbesc Stăpânului meu, eu, care sunt pulbere şi cenuşă! Poate că lipsesc cinci din cincizeci de drepţi; poate să fie numai patruzeci şi cinci; pentru lipsa a cinci pierdevei, oare, toată cetatea?" Zis-a Domnul: "Nu o voi pierde de voi găsi acolo patruzeci şi cinci de drepţi". Şi a adăugat Avraam să grăiască Domnului şi a zis: "Dar de se vor găsi acolo numai patruzeci de drepţi?" Şi Domnul a zis: "Nu o voi pierde pentru cei patruzeci!" Şi a zis iarăşi Avraam: "Să nu Se mânie Stăpânul meu de voi mai grăi: Dar de se vor găsi acolo numai treizeci de drepţi?" Zis-a Domnul: "Nu o voi pierde de voi găsi acolo treizeci". Şi a zis Avraam: "Iată, mai cutez să vorbesc Stăpânului meu! Poate că se vor găsi acolo numai douăzeci de drepţi". Răspuns-a Domnul: "Nu o voi pierde pentru cei douăzeci". Şi a mai zis Avraam: "Să nu se mânie Stăpânul meu de voi mai grăi încă o dată: Dar de se vor găsi acolo numai zece drepţi?" Iar Domnul i-a zis: "Pentru cei zece nu o voi pierde". Şi terminând Domnul de a mai grăi cu Avraam; S-a dus, iar Avraam s-a întors la locul său. Pildele lui Solomon Calea celor drepţi este ferirea de rău; numai acela care ia aminte la mersul lui îşi păzeşte sufletul său. Înaintea prăbuşirii merge trufia şi semeţia înaintea căderii. Mai bine să fii smerit cu cei smeriţi decât să împarţi prada cu cei mândri. Cel care ia aminte la cuvânt află fericirea, iar cel ce se încrede în Domnul este fericit. Cel ce este înţelept se cheamă priceput; dulceaţa cuvintelor de pe buzele lui înmulţeşte ştiinţa. Înţelepciunea este un izvor de viaţă pentru cine o are; pedeapsa celui nebun e nebunia. Inima celui înţelept dă înţelepciune gurii lui şi pe buzele sale sporeşte ştiinţa. Cuvintele frumoase sunt un fagure de miere, dulceaţă pentru suflet şi tămăduire pentru oase. Multe căi i se par bune omului, dar la capătul lor încep căile morţii. Foamea îndeamnă pe lucrător la muncă, fiindcă gura lui îl sileşte. Omul viclean pregăteşte nenorocirea şi pe buzele lui este ca un foc arzător. Omul cu gând rău aţâţă ceartă şi defăimătorul desparte pe prieteni. Omul asupritor amăgeşte pe prietenul său şi îl îndreaptă pe un drum care nu este bun. Cel care închide din ochi urzeşte viclenii; cine îşi muşcă buzele a şi săvârşit răul. Bătrâneţea este o cunună strălucită; ea se află mergând pe calea cuvioşiei. Cel încet la mânie e mai de preţ decât un viteaz, iar cel ce îşi stăpâneşte duhul este mai greţuit decât cuceritorul unei cetăţi. Se aruncă sorţii în pulpana hainei, dar hotărârea toată vine de la Domnul. Mai bună este o bucată de pâine uscată în pace, decât o casă plină cu carne de jertfe, dar cu vrajbă. Un slujitor înţelept e mai presus decât un fiu aducător de ruşine; acela va împărţi moştenirea eu fraţii. în topitoare se lămureşte argintul şi în cuptor aurul, dar cel ce încearcă inimile este Domnul. Făcătorul de rele ia aminte la buzele nedrepte, mincinosul pleacă urechea la limba cea rea. Cel ce îşi bate joc de sărac defaimă pe Ziditorul lui; cel ce se bucură de o nenorocire nu va rămâne nepedepsit. Cununa bătrânilor sunt nepoţii, iar mărirea fiilor sunt părinţii lor. Nebunului nu-i sunt dragi cuvintele alese, cu atât mai mult unui om de seamă vorbele mincinoase. Piatră nestemată este darul în ochii celui ce-l are; oriunde se întoarce (totul) îi merge în plin. Cel ce acoperă un păcat caută prietenie, iar cine scoate la iveală un lucru (uitat) desparte pe prieteni. Certarea înrâureşte mai adânc pe omul înţelept, decât o sută de lovituri pe cel nebun. Omul rău aţâţă răzvrătirea; pentru aceasta un sol aprig va fi trimis împotriva lui. Mai degrabă să întâlneşti o ursoaică lipsită de puii ei, decât un nebun în nebunia lui. Cel ce răsplăteşte cu rău pentru bine nu va vedea depărtându-se nenorocirea din casa lui. Începutul unei certe e ca slobozirea apei (dintr-un iezer); înainte de a se aprinde, dă-te la o parte! Cel care achită pe cel vinovat şi cel ce osândeşte pe cel drept, amândoi sunt urâciune înaintea Domnului. Ce folos aduc banii în mâna celui nebun? Ar putea dobândi înţelepciune, dar nu are pricepere. Prietenul iubeşte în orice vreme, iar în nenorocire el e ca un frate. Русский язык Книга пророка Исаии Так говорит Господь Бог, сотворивший небеса и пространство их, распростерший землю с произведениями ее, дающий дыхание народу на ней и дух ходящим по ней. Я, Господь, призвал Тебя в правду, и буду держать Тебя за руку и хранить Тебя, и поставлю Тебя в завет для народа, во свет для язычников, чтобы открыть глаза слепых, чтобы узников вывести из заключения и сидящих во тьме из темницы. Я Господь, это Мое имя, и не дам славы Моей иному и хвалы Моей истуканам. Вот, [предсказанное] прежде сбылось, и новое Я возвещу; прежде нежели оно произойдет, Я возвещу вам. Пойте Господу новую песнь, хвалу Ему от концов земли, вы, плавающие по морю, и все, наполняющее его, острова и живущие на них. Да возвысит голос пустыня и города ее, селения, где обитает Кидар; да торжествуют живущие La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 8

9 на скалах, да возглашают с вершин гор. Да воздадут Господу славу, и хвалу Его да возвестят на островах. Господь выйдет, как исполин, как муж браней возбудит ревность; воззовет и поднимет воинский крик, и покажет Себя сильным против врагов Своих. Долго молчал Я, терпел, удерживался; теперь буду кричать, как рождающая, буду разрушать и поглощать все; опустошу горы и холмы, и всю траву их иссушу; и реки сделаю островами, и осушу озера; и поведу слепых дорогою, которой они не знают, неизвестными путями буду вести их; мрак сделаю светом пред ними, и кривые пути прямыми: вот что Я сделаю для них и не оставлю их. Бытие Сказал Господь: вопль Содомский и Гоморрский, велик он, и грех их, тяжел он весьма; сойду и посмотрю, точно ли они поступают так, каков вопль на них, восходящий ко Мне, или нет; узнаю. И обратились мужи оттуда и пошли в Содом; Авраам же еще стоял пред лицем Господа. И подошел Авраам и сказал: неужели Ты погубишь праведного с нечестивым [и с праведником будет то же, что с нечестивым]? может быть, есть в этом городе пятьдесят праведников? неужели Ты погубишь, и не пощадишь [всего] места сего ради пятидесяти праведников, [если они находятся] в нем? не может быть, чтобы Ты поступил так, чтобы Ты погубил праведного с нечестивым, чтобы то же было с праведником, что с нечестивым; не может быть от Тебя! Судия всей земли поступит ли неправосудно? Господь сказал: если Я найду в городе Содоме пятьдесят праведников, то Я ради них пощажу [весь город и] все место сие. Авраам сказал в ответ: вот, я решился говорить Владыке, я, прах и пепел: может быть, до пятидесяти праведников недостанет пяти, неужели за недостатком пяти Ты истребишь весь город? Он сказал: не истреблю, если найду там сорок пять. Авраам продолжал говорить с Ним и сказал: может быть, найдется там сорок? Он сказал: не сделаю того и ради сорока. И сказал Авраам: да не прогневается Владыка, что я буду говорить: может быть, найдется там тридцать? Он сказал: не сделаю, если найдется там тридцать. Авраам сказал: вот, я решился говорить Владыке: может быть, найдется там двадцать? Он сказал: не истреблю ради двадцати. Авраам сказал: да не прогневается Владыка, что я скажу еще однажды: может быть, найдется там десять? Он сказал: не истреблю ради десяти. И пошел Господь, перестав говорить с Авраамом; Авраам же возвратился в свое место. Книга притчей Соломоновых Путь праведных уклонение от зла: тот бережет душу свою, кто хранит путь свой. Погибели предшествует гордость, и падению надменность. Лучше смиряться духом с кроткими, нежели разделять добычу с гордыми. Кто ведет дело разумно, тот найдет благо, и кто надеется на Господа, тот блажен. Мудрый сердцем прозовется благоразумным, и сладкая речь прибавит к учению. Разум для имеющих его источник жизни, а ученость глупых глупость. Сердце мудрого делает язык его мудрым и умножает знание в устах его. Приятная речь сотовый мед, сладка для души и целебна для костей. Есть пути, которые кажутся человеку прямыми, но конец их путь к смерти. Трудящийся трудится для себя, потому что понуждает его [к] [тому] рот его. Человек лукавый замышляет зло, и на устах его как бы огонь палящий. Человек коварный сеет раздор, и наушник разлучает друзей. Человек неблагонамеренный развращает ближнего своего и ведет его на путь недобрый; прищуривает глаза свои, чтобы придумать коварство; закусывая себе губы, совершает злодейство [;он - печь злобы]. Венец славы седина, которая находится на пути правды. Долготерпеливый лучше храброго, и владеющий собою [лучше] завоевателя города. В полу бросается жребий, но все решение его от Господа. Лучше кусок сухого хлеба, и с ним мир, нежели дом, полный заколотого скота, с раздором. Разумный раб господствует над беспутным сыном и между братьями разделит наследство. Плавильня для серебра, и горнило для золота, а сердца испытывает Господь. Злодей внимает устам беззаконным, лжец слушается языка пагубного. Кто ругается над нищим, тот хулит Творца его; кто радуется несчастью, тот La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 9

10 не останется ненаказанным [а милосердый помилован будет]. Венец стариков сыновья сыновей, и слава детей родители их. [У верного целый мир богатства, а у неверного - ни обола.] Неприлична глупому важная речь, тем паче знатному уста лживые. Подарок драгоценный камень в глазах владеющего им: куда ни обратится он, успеет. Прикрывающий проступок ищет любви; а кто снова напоминает о нем, тот удаляет друга. На разумного сильнее действует выговор, нежели на глупого сто ударов. Возмутитель ищет только зла; поэтому жестокий ангел будет послан против него. Лучше встретить человеку медведицу, лишенную детей, нежели глупца с его глупостью. Кто за добро воздает злом, от дома того не отойдет зло. Начало ссоры как прорыв воды; оставь ссору прежде, нежели разгорелась она. Оправдывающий нечестивого и обвиняющий праведного оба мерзость пред Господом. К чему сокровище в руках глупца? Для приобретения мудрости [у] [него] нет разума. [Кто высоким делает свой дом, тот ищет разбиться; а уклоняющийся от учения впадет в беды.] Друг любит во всякое время и, как брат, явится во время несчастья. Українська мова Книга Пророка Ісаї Так говорить Бог, Господь, який створив небеса і розпростер їх, який ствердив землю з усім, що вона родить; він, який дає на ній дихання людям, дух тим, що по ній ходять: «Я, Господь, покликав тебе для перемоги, держатиму тебе за руку, я берегтиму тебе, поставлю тебе у завіт люду, світло народам,щоб сліпим очі відкривати, виводити з в'язниці в'язнів, з темниці тих, що сидять у темряві. Я -Господь: це моє ім'я! Я другому не поступлюся славою моєю, ані моєю честю - різьбленим божищам. Перші пророцтва вже здійснились; нові вам звіщаю, перш ніж стануться, вам їх оповіщаю.» Співайте Господові нову пісню! Нехай його хвала несеться з кінців світу! Хай ликує море і все, що в ньому, острови і їхні мешканці! Нехай озветься голосно пустиня з її містами, оселі, де живе Кедар! Нехай ликують тії, що живуть на скелях, нехай радісно з вершин гірських гукають! Нехай воздають Господові славу, хвалу його на островах хай розголосять! Господь виходить, немов велет; неначе воїн, розбуджує завзяття; дає воєнний клич, гукає і витязем на ворогів виступає. Я мовчав довго, не говорив, я стримував себе. Але тепер кричатиму, наче породілля, стогнучи й задихуючись тяжко. Я спустошу гори й пагорби, я висушу всю їхню зелень, я з рік зроблю пустиню, я висушу озера. Я поведу сліпих незнаним для них шляхом, спрямую їх невідомими їм стежками. Я перед ними темряву оберну на світло, криві дороги - на прості. Таке я їм учиню, нічого не пропущу. Буття Господь сказав: "Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий. Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати." І повернулись оті чоловіки звідтіля та й пішли на Содом, а Авраам ще стояв перед Господом. Тоді приступив Авраам ще ближче й сказав: "Невже ж ти справді хочеш погубити праведного з грішним? Ануж є в цьому місті п'ятдесят праведних. Чи справді їх погубиш і не простиш місцю задля п'ятдесятьох праведних, що в ньому? Хіба ж можеш таке вчинити! Чи вб'єш праведного разом з грішним? Чи прирівняєш праведника до грішника? Невже суддя всієї землі не чинитиме по Правді?" Господь же сказав: "Коли знайду в Содомі, в місті п'ятдесят праведників, помилую все місце задля них." Тоді Авраам у відповідь: "Оце насміливсь я говорити до Господа, а я земля і порох. Може до п'ятдесят і бракуватиме п'ять, тож чи зруйнуєш ти через тих п'ятьох ціле місто?" Господь сказав: "Не зруйную, коли знайду там сорок п'ять." І знову заговорив він до Господа, кажучи: "А може їх там знайдеться сорок?" І відрік: "Не зроблю того заради тих сорока." Тоді Авраам сказав: "Благаю лишень Господа не гніватися, коли я ще скажу: а може їх там знайдеться тридцять?" І відповів: "Не зроблю, як знайду там тридцять." Тоді той знову: "Оце насміливсь я говорити до Господа: а може їх там знайдеться тільки двадцять?" На це Господь відрік: "Не зруйную заради двадцятьох." Нарешті Авраам промовив: "Не в гнів нехай моєму Господеві промовлю ще раз: а може їх там знайдеться хоч десять?" І відповів: "Не зруйную і заради десяти." Перестав Господь говорити до Авраама й відійшов, а Авраам повернувся на своє місце. La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 10

11 Приповідки Путь праведних - від зла відступити; душу свою збереже, хто на путь свою вважає. Погибелі передує гординя, падінню ж - бундючний дух. Ліпше бути тихим із смиренними, ніде з гордими ділити здобич. Хто вважає на слово, той знаходить добро; хто покладається на Господа, той щасливий. Розумним назвуть того, хто мудрий серцем; ласкавість уст дає наука. Розум - джерело життя тим, хто його має, а дурнота - безумних кара. Серце мудрого його уста навчає, і губам його додає знання. Приємна мова - стільник меду, солодощі для душі, і лік для тіла. Бувають путі, що здаються простими, але кінець їх - дорога смерти. Голод працівника працює для нього; бо його рот примушує до того. Негідник коїть лихо, і на губах у нього мов вогонь гарячий. Лукавий чоловік сіє незгоду, а донощик приятелів розділює. Насильник зводить сусіда свого, і веде його на путь недобру. Хто мружить очі, той хитрощі має на думці; а хто закусує губи, той зла накоїв. Сиве волосся - вінок чести: його знаходять на праведній дорозі. Вартніший довготерпеливий, аніж звитяжець, і той, хто гнів опановує, ніж той, хто здобуває місто. У пазуху кидають жереб, але від Господа залежить вирок. Ліпше шматок хліба та мир до нього, ніж хата, повна жертвенного м'яса, та незгода. Розумний слуга старшує над ганебним сином, - з братами він розділить спадщину. Як горно срібло, а вогонь золото, так Господь випробовує серце. Злочинець уважний на згубну мову, а брехун прислухається до лукавого язика. Хто з бідного сміється, той його Творця зневажає; і хто нещастю радий, той не уникне кари. Вінець старих людей - сини синів; слава ж дітей - їхні батьки. Не личить дурневі наказуюча мова, тим менше князеві - уста брехливі. Гостинець - самоцвіт для того, хто його має: куди б не обернувсь він, матиме щастя. Хто провину покриває - той любови шукає; хто ж її згадує в розмові, той друзів розділяє. Більше картання проймає розумного, аніж дурного сто ударів. Лихий шукає тільки заколоту, тож на нього посланий буде жорстокий ангел. Ліпше наштовхнутись на ведмедицю, в якої відібрано ведмежат, аніж на дурня, коли він шаліє. Хто за добро злом платить, від хати того зло не відійде. Почати сварку - немов випустити воду: покинь спір, заки зчиниться сварка. І той, хто винного виправдує, і той, хто праведника обвинувачує, обидва вони огидні Господеві. Навіщо гроші в руках дурня? Щоб мудрости купити? Таж у нього розуму нема. Друг любить протягом усього часу; він братом буде, коли спаде нещастя. Български език Книга на Пророк Исаия Тъй говори Господ Бог, Който е сътворил небесата и тяхното пространство, Който е разпрострял земята с нейните произведения, Който дава дихание на народа, що е на нея, и дух на ходещите по нея. Аз, Господ, Те призовах в правда, ще Те държа за ръка и ще Те пазя, ще Те поставя завет за народа, светлина за езичниците, за да отвориш очите на слепи, да изведеш вързаните от затвор и седещите в тъмнина - от тъмница. Аз съм Господ, това е Моето име, и не ще дам славата Си другиму, нито хвалата Си на истукани. Ето, предсказаното по-напред се сбъдна, и ново ще възвестя; преди то да стане, Аз ще ви възвестя. Пейте Господу нова песен, хвала Нему от земните краища, вие, които плавате по морето, и всичко, което го пълни, островите и живеещите по тях. Нека възвисят глас пустинята и нейните градове, селищата, дето живее Кидар; нека тържествуват живеещите по скали, нека възклицават от върховете планински. Нека въздадат Господу слава, и хвалата Му нека възвестят на островите. Господ ще излезе като исполин, ревност ще възбуди като воин; ще извика и ще подигне воински вик, и ще се покаже силен против враговете Си. Дълго мълчах Аз, търпях и се сдържах; сега ще викам като родилка, ще разрушавам и ще поглъщам всичко; ще опустоша планини и хълмове, и всичката тяхна трева ще изсуша; и реките ще направя острови, и езерата ще изсуша; и ще поведа слепите по път, който те не знаят, ще ги водя по незнайни пътеки, тъмата ще направя светлина пред тях, и кривите пътеки - прави: ето какво ще направя Аз за тях, и няма да ги оставя. Битие Рече Господ: голям е поплакът против Содом и Гомора, и грехът им е твърде тежък; ще сляза и ще видя, дали постъпват тъкмо тъй, какъвто е поплакът против тях, който стига до Мене, или не; ще узная. И като потеглиха мъжете оттам, отидоха в Содом; Авраам пък стоеше още пред лицето на Господа. Тогава Авраам се приближи и рече: нима ще погубиш праведника с нечестивеца заедно (и с праведния да стане същото, каквото с нечестивия)? В тоя град, може би, La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 11

12 има петдесет праведника; нима ще погубиш и не ще да пожалиш (всичкото) това място заради петдесетте праведници (ако се намират) в него? не може да бъде. Ти да постъпиш тъй, че да погубиш праведника с нечестивеца заедно, та същото да стане с праведния, каквото и с нечестивия; не може да бъде това от Тебе! Съдията на цялата земя ще постъпи ли неправосъдно? Господ рече: ако намеря в град Содом петдесет праведника, заради тях ще пожаля (целия град и) всичкото това място. Авраам отговори: ето, реших се да говоря на Господа, аз, който съм прах и пепел: може би, до петдесетте праведници да не достигнат пет; нима заради петте Ти ще погубиш целия град? Той отговори: няма да го погубя, ако намеря там четирийсет и пет. Авраам продължаваше да говори с Него и рече: може би, ще се намерят там четирийсет? Той отговори: няма да направя това и заради четирийсетте. И рече Авраам: да се не прогневи Господ, загдето ще говоря: може би, ще се намерят там трийсет? Той рече: няма да направя това, ако се намерят там трийсет. Авраам рече: ето, аз се реших да говоря на Господа: може би, ще се намерят там двайсет? Той отговори; няма да погубя и заради двайсетте. Авраам рече: да се не прогневи Господ, загдето ще кажа още веднъж- може би, ще се намерят там десет? Той отговори: няма да погубя и заради десетте. И Господ си тръгна, като престана да говори с Авраама; Авраам пък се върна на мястото си. Книга Притчи Соломонови Пътят на праведните е отклонение от зло: онзи варди душата си, който пази пътя си. Пред погибел гордост върви, и пред падение - надутост. По-добре е да се смиряваш духом с кротки, нежели да делиш плячка с горделиви. Който си води разумно работата, добро ще намери, и който се Господу надява, блажен е. Мъдрия по сърце ще назовават благоразумен, и сладката реч ще увеличи знанието. Разумът за ония, които го имат, е извор за живот, а учеността на глупавите е глупост. Сърцето на мъдрия прави езика му мъдър и умножава знанието в устата му. Приятна реч е вощен мед: за душата сладка и за костите лековита. Има пътища, които се струват човску прави, но краят им е път към смъртта. Който се труди, труди се за себе си, защото към това го устата му нудят. Лукав човек зло крои, и на устата му - като че разпален огън. Коварен човек раздор сее, и шепотник приятели разделя. Неблагонамерен човек развращава своя ближен и го води към недобър път; замижва с очи, за да измисли коварство; захапвайки устни, извършва злодейство (той е пещ от злоба). Седина в пътя на правдата е венец на слава. Дълготърпелив е по-добър от храбър, и който владее себе си, по-добър е от завоевател на градове. Жребие се в скут хвърля, но всичко, що то решава, е от Господа. По-добре сух залък и с него мир, нежели къща, пълна със заклан добитък, но в нея раздор. Разумен раб господарува над разпътен син и с братята ще сподели наследството. Пота е за сребро, горнило - за злато, а сърцата Господ изпитва. Злосторник се вслушва в беззакония уста, лъжец слуша пагубен език. Който се гаври със сиромаха, Твореца му хули; който се радва на злочестина, няма да остане ненаказан (а милосърдният ще бъде помилуван). Синовете на синовете са венец на старците, и слава за децата са родителите им. (У верния има грамадно богатство, а у неверния няма ни обол.) На глупец важна реч не прилича, още повече на велможа - лъжливи уста. Дарът е безценен камък в очите на оногова, който го има: накъдето и да се обърне, ще успее. Който потуля грешки, търси любов, а който отново напомня за тях, отдалечава приятел. На разумен по-силно действува мъмрене, нежели на глупав сто удара. Размирник търси само зло, затова жесток ангел ще бъде пратен против него. По-добре е човек да срещне мечка, лишена от мечета, нежели глупец с неговата глупост. Който отплаща зло за добро, злото няма да напусне къщата му. Началото на свадата е като кога вода се отприщя: отстъпи от свадата, преди да се е разпалила. Който оправдава нечестив и който обвинява праведен - и двамата са гнусота пред Господа. За какво е съкровище в ръцете на глупец? За да придобие мъдрост - той няма разум. (Който си прави висока къща, търси да се съсипе, а който се отклонява от учение, изпада в беда.) Приятел обича във всяко време и като брат ще се яви във време на злочестина. La Parola quotidiana del Signore- Giovedì Isaia 42, 5-16 Genesi 18, Proverbi 16, 17-17, 17 12