LA PAROLA DEL SIGNORE

Transcript

1 LA PAROLA DEL SIGNORE Patriarcato Ecumenico- Sacra Arcidiocesi Ortodossa di Italia e Malta Vicariato arcivescovile della Campania TESTO MULTILINGUE 18 giugno Sabato prima di Pentecoste- Sabato delle anime Leonzio di Egina; Gregorio, Demetrio e Calogero Le loro anime spazieranno nei beni e la loro discendenza erediterà la terra. A te, Signore, ho gridato: Dio mio, non stare in silenzio con me. (Sal 24, 13; 27, 1) Apostolo- del Sabato prima di Pentecoste e delle anime Atti degli Apostoli (28, 1-30) In quei giorni, una volta in salvo, venimmo a sapere che l'isola si chiamava Malta. Gli indigeni ci offrirono una non comune umanità; ci accolsero tutti e accesero un gran fuoco perché era sopraggiunta la pioggia, e per il freddo. Mentre Paolo raccoglieva una certa quantità di legna secca e la gettava sul fuoco, una vipera, snidata dal calore, si attaccò alla sua mano. Al vedere la serpe pendergli dalla mano, i barbari dicevano tra loro: Certamente questo uomo è un omicida: si è salvato dal mare ma la Giustizia non gli permette di vivere. Ma egli scosse l'animale nel fuoco e non ne patì alcun male. Quelli si aspettavano di vederlo gonfiare e cadere morto di colpo, ma, dopo avere molto atteso senza vedere succedergli nulla di straordinario, cambiarono parere e dicevano che era un dio. Nelle vicinanze di quel luogo c'era un podere del Protos dell'isola, chiamato Publio; questi ci accolse e ci ospitò con benevolenza per tre giorni. Avvenne che il padre di Publio giacesse a letto afflitto da febbre e dissenteria; Paolo entrò e dopo aver pregato gli impose le mani e lo guarì. Dopo questo fatto, anche gli altri isolani che avevano malattie accorrevano ed erano curati: ci colmarono di onori e al momento della partenza ci rifornirono di tutto il necessario. Dopo tre mesi salpammo su una nave di Alessandria che aveva svernato nell'isola, recante l'insegna dei Diòscuri. Approdammo a Siracusa dove rimanemmo tre giorni e da lì, salpate le àncore, sbarcammo a Reggio. Dopo una giornata, si alzò il Noto e in due giorni arrivammo a Pozzuoli. Qui trovammo alcuni fratelli, i quali ci invitarono a restare con loro sette giorni. Partimmo quindi alla volta di Roma. I fratelli di là, avendo avuto notizie di noi, ci vennero incontro fino al Foro di Appio e alle Tre Taverne. Paolo, al vederli, rese grazie a Dio e prese coraggio. Arrivati a Roma, fu concesso a Paolo di abitare per conto suo, con un soldato di guardia. Dopo tre giorni, egli convocò a sé i primi tra i Giudei e venuti che furono, disse loro: Uomini, fratelli, senza aver fatto nulla contro il mio popolo e contro le usanze dei padri, sono stato arrestato a Gerusalemme e consegnato in mano dei Romani. Questi, dopo avermi interrogato, volevano rilasciarmi, non avendo trovato in me alcuna colpa degna di morte. Ma continuando i Giudei a opporsi, sono stato costretto ad appellarmi a Cesare, ma non per accusare il mio popolo. Ecco perché vi ho chiamati, per vedervi e parlarvi, poiché è a causa della speranza d'israele che io sono legato da questa catena. Essi gli risposero: Noi non abbiamo ricevuto nessuna lettera sul tuo conto dalla Giudea né alcuno dei fratelli è venuto a riferire o a parlar male di te. Ci sembra bene tuttavia ascoltare da te quello che pensi; di questa setta infatti sappiamo che trova dovunque opposizione. E fissatogli un giorno, vennero in molti da lui nel suo alloggio; egli dal mattino alla sera espose loro accuratamente, rendendo la sua testimonianza, il regno Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

2 di Dio, cercando di convincerli riguardo a Gesù, in base alla Legge di Mosè e ai Profeti. Alcuni aderirono alle cose da lui dette, ma altri non vollero credere e se ne andavano discordi tra loro, mentre Paolo diceva questa sola frase: Ha detto bene lo Spirito Santo, per bocca del profeta Isaia, ai vostri padri: Vai da questo popolo e di loro: Ascoltando, ascolterete ma non comprenderete; guardando, guarderete ma non vedrete, perché il cuore di questo popolo si è ingrassato e hanno ascoltato di mala voglia con gli orecchi; hanno chiuso i loro occhi per non vedere con gli occhi, non ascoltare con gli orecchi, non comprendere nel loro cuore e non convertirsi, perché io li risani. Sia dunque noto a voi che questa salvezza di Dio viene ora rivolta ai pagani ed essi l'ascolteranno! E avendo egli detto queste cose, i Giudei se ne andarono, discutendo fortemente tra loro. Paolo trascorse due anni interi nella casa che aveva preso in fitto e accoglieva tutti quelli che venivano a lui, predicando il regno di Dio e insegnando le cose riguardanti il Signore Gesù Cristo, con tutta franchezza e senza impedimento. Amin. 1 Tessalonicesi 4, Fratelli, non vogliamo che voi siate nell'ignoranza circa quelli che si sono addormentati, affinché non siate afflitti come quelli che non hanno speranza. Se infatti crediamo che Gesù è morto ed è risorto, così anche i dormienti Dio condurrà con sé per mezzo di Gesù Cristo: questo ve lo diciamo sulla parola del Signore. Noi, i viventi, i superstiti, alla venuta del Signore non avremo alcun vantaggio sui dormienti perché lo stesso Signore, con un comando, alla voce dell arcangelo e al suono della tromba di Dio, discenderà dal cielo. Prima risorgeranno i morti in Cristo, quindi noi, i viventi, i superstiti, insieme con loro saremo rapiti sulle nuvole incontro al Signore nell'aria e così saremo sempre con il Signore. Beati coloro che hai scelto e preso con te: dimoreranno nei tuoi atri. Esaudiscici, o Dio salvatore nostro, speranza dei confini della terra e del mare lontano. (Sal 64, 5. 6) Vangelo (Gv 21, 14-25) In quel tempo, Gesù si manifestò ai discepoli, dopo essere risuscitato dai morti, e disse a Simon Pietro: Simone, figlio di Giona, mi ami tu più di costoro? Gli rispose: Certo, Signore, tu lo sai che ti amo. Gli disse: Pasci i miei agnelli. Gli disse di nuovo: Simone di Giona, mi ami? Gli rispose: Certo, Signore, tu lo sai che ti amo. Gli disse: Pasci le mie pecore. Gli disse per la terza volta: Simone di Giona, mi ami? Pietro rimase addolorato che per la terza volta gli dicesse: Mi ami?, e gli disse: Signore, tu conosci tutto; tu lo sai che ti amo. Gli rispose Gesù: Pasci le mie pecore. In verità, in verità ti dico: quando eri più giovane ti cingevi la veste da solo e andavi dove volevi; ma quando sarai vecchio tenderai le tue mani, e un altro ti cingerà la veste e ti porterà dove tu non vuoi. Questo disse per indicare con quale morte egli avrebbe glorificato Dio. E detto questo aggiunse: Seguimi. Pietro allora, voltatosi, vide che li seguiva quel discepolo che Gesù amava, colui che nella cena si era chinato sul suo petto e gli aveva domandato: Signore, chi è che ti tradisce?. Pietro dunque, avendolo visto, disse a Gesù: Signore, e lui? Gesù gli rispose: Se voglio che egli rimanga finché io venga, a te che importa? Tu seguimi. Si diffuse perciò tra i fratelli la voce che quel discepolo non sarebbe morto. Gesù però non gli aveva detto che non sarebbe morto, ma: Se voglio che egli rimanga finché io venga, a te che importa?. Questo è il discepolo che rende testimonianza su questi fatti e li ha scritti; e noi sappiamo che la sua testimonianza è vera. Vi sono molte altre cose compiute da Gesù, che, se fossero scritte una per una, penso che il mondo stesso non basterebbe a contenere i libri che si dovrebbero scrivere Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

3 ΣΑΒΒΑΤΟΝ Ζ, ΕΒΔΟΜΑΔΟΣ Προκείμενον. Ἦχος πλ. β' Αἱ ψυχαὶ αὐτῶν ἐν ἀγαθοῖς αὐλισθήσονται. Στίχ. Πρὸς σὲ Κύριε, κεκράξομαι ὁ Θεός μου. Πράξεων τῶν Ἀποστόλων τὸ Ἀνάγνωσμα 28:1-31 Ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις, διασωθέντες οἱ περὶ τὸν Παῦλον ἐκ τοῦ πλοός, τότε ἐπέγνωσαν ὅτι Μελίτη ἡ νῆσος καλεῖται. Οἱ δὲ βάρβαροι παρεῖχον οὐ τὴν τυχοῦσαν φιλανθρωπίαν ἡμῖν ἀνάψαντες γὰρ πυρὰν προσελάβοντο πάντας ἡμᾶς διὰ τὸν ὑετὸν τὸν ἐφεστῶτα καὶ διὰ τὸ ψῦχος. Συστρέψαντος δὲ τοῦ Παύλου φρυγάνων πλῆθος καὶ ἐπιθέντος ἐπὶ τὴν πυράν, ἔχιδνα ἀπὸ τῆς θέρμης διεξελθοῦσα καθῆψε τῆς χειρὸς αὐτοῦ. Ὡς δὲ εἶδον οἱ βάρβαροι κρεμάμενον τὸ θηρίον ἐκ τῆς χειρὸς αὐτοῦ, ἔλεγον πρὸς ἀλλήλους Πάντως φονεύς ἐστιν ὁ ἄνθρωπος οὗτος, ὃν διασωθέντα ἐκ τῆς θαλάσσης ἡ Δίκη ζῆν οὐκ εἴασεν. Ὁ μὲν οὖν ἀποτινάξας τὸ θηρίον εἰς τὸ πῦρ ἔπαθεν οὐδὲν κακόν οἱ δὲ προσεδόκων αὐτὸν μέλλειν πίμπρασθαι ἢ καταπίπτειν ἄφνω νεκρόν. Ἐπὶ πολὺ δὲ αὐτῶν προσδοκώντων καὶ θεωρούντων μηδὲν ἄτοπον εἰς αὐτὸν γινόμενον, μεταβαλλόμενοι ἔλεγον θεὸν αὐτὸν εἶναι. Εν δὲ τοῖς περὶ τὸν τόπον ἐκεῖνον ὑπῆρχε χωρία τῷ πρώτῳ τῆς νήσου ὀνόματι Ποπλίῳ, ὃς ἀναδεξάμενος ἡμᾶς τρεῖς ἡμέρας φιλοφρόνως ἐξένισεν. Ἐγένετο δὲ τὸν πατέρα τοῦ Ποπλίου πυρετοῖς καὶ δυσεντερίῳ συνεχόμενον κατακεῖσθαι πρὸς ὃν ὁ Παῦλος εἰσελθὼν καὶ προσευξάμενος καὶ ἐπιθεὶς τὰς χεῖρας αὐτῷ ἰάσατο αὐτόν. Τούτου οὖν γενομένου καὶ οἱ λοιποὶ οἱ ἔχοντες ἀσθενείας ἐν τῇ νήσῳ προσήρχοντο καὶ ἐθεραπεύοντο οἳ καὶ πολλαῖς τιμαῖς ἐτίμησαν ἡμᾶς καὶ ἀναγομένοις ἐπέθεντο τὰ πρὸς τὴν χρείαν. Μετὰ δὲ τρεῖς μῆνας ἀνήχθημεν ἐν πλοίῳ παρακεχειμακότι ἐν τῇ νήσῳ, Αλεξανδρίνῳ, παρασήμῳ Διοσκούροις, καὶ καταχθέντες εἰς Συρακούσας ἐπεμείναμεν ἡμέρας τρεῖς ὅθεν περιελθόντες κατηντήσαμεν εἰς Ρήγιον, καὶ μετὰ μίαν ἡμέραν ἐπιγενομένου νότου δευτεραῖοι ἤλθομεν εἰς Ποτιόλους οὗ εὑρόντες ἀδελφοὺς παρεκλήθημεν ἐπ αὐτοῖς ἐπιμεῖναι ἡμέρας ἑπτά, καὶ οὕτως εἰς τὴν Ρώμην ἤλθομεν. Κἀκεῖθεν οἱ ἀδελφοὶ ἀκούσαντες τὰ περὶ ἡμῶν, ἐξῆλθον εἰς ἀπάντησιν ἡμῖν ἄχρις Αππίου φόρου καὶ Τριῶν ταβερνῶν, οὓς ἰδὼν ὁ Παῦλος εὐχαριστήσας τῷ Θεῷ ἔλαβε θάρσος. Οτε δὲ ἤλθομεν εἰς Ρώμην, ὁ ἑκατοντάρχης παρέδωκε τοὺς δεσμίους τῷ στρατοπεδάρχῃ τῷ δὲ Παύλῳ ἐπετράπη μένειν καθ ἑαυτὸν σὺν τῷ φυλάσσοντι αὐτὸν στρατιώτῃ. Εγένετο δὲ μετὰ ἡμέρας τρεῖς συγκαλέσασθαι τὸν Παῦλον τοὺς ὄντας τῶν Ιουδαίων πρώτους συνελθόντων δὲ αὐτῶν ἔλεγε πρὸς αὐτούς Ἄνδρες ἀδελφοί, ἐγὼ οὐδὲν ἐναντίον ποιήσας τῷ λαῷ ἢ τοῖς ἔθεσι τοῖς πατρῴοις δέσμιος ἐξ Ιεροσολύμων παρεδόθην εἰς τὰς χεῖρας τῶν Ρωμαίων οἵτινες ἀνακρίναντές με ἐβούλοντο ἀπολῦσαι διὰ τὸ μηδεμίαν αἰτίαν θανάτου ὑπάρχειν ἐν ἐμοί. Ἀντιλεγόντων δὲ τῶν Ιουδαίων ἠναγκάσθην ἐπικαλέσασθαι Καίσαρα, οὐχ ὡς τοῦ ἔθνους μου ἔχων τι κατηγορῆσαι. Διὰ ταύτην οὖν τὴν αἰτίαν παρεκάλεσα ὑμᾶς ἰδεῖν καὶ προσλαλῆσαι ἕνεκεν γὰρ τῆς ἐλπίδος τοῦ Ισραὴλ τὴν ἅλυσιν ταύτην περίκειμαι. Οἱ δὲ πρὸς αὐτὸν εἶπον Ἡμεῖς οὔτε γράμματα περὶ σοῦ ἐδεξάμεθα ἀπὸ τῆς Ιουδαίας, οὔτε παραγενόμενός τις τῶν ἀδελφῶν ἀπήγγειλεν ἢ ἐλάλησέ τι περὶ σοῦ πονηρόν. Ἀξιοῦμεν δὲ παρὰ σοῦ ἀκοῦσαι ἃ φρονεῖς περὶ μὲν γὰρ τῆς αἱρέσεως ταύτης γνωστόν ἐστιν ἡμῖν ὅτι πανταχοῦ ἀντιλέγεται. Ταξάμενοι δὲ αὐτῷ ἡμέραν ἧκον πρὸς αὐτὸν εἰς τὴν ξενίαν πλείονες, οἷς ἐξετίθετο διαμαρτυρόμενος τὴν βασιλείαν τοῦ Θεοῦ πείθων τε αὐτοὺς τὰ περὶ τοῦ Ιησοῦ ἀπό τε τοῦ νόμου Μωϋσέως καὶ τῶν προφητῶν ἀπὸ πρωῒ ἕως ἑσπέρας. Καὶ οἱ μὲν ἐπείθοντο τοῖς λεγομένοις, οἱ δὲ ἠπίστουν. Ἀσύμφωνοι δὲ ὄντες πρὸς ἀλλήλους ἀπελύοντο, εἰπόντος τοῦ Παύλου ῥῆμα ἕν, ὅτι καλῶς τὸ Πνεῦμα τὸ Αγιον ἐλάλησε διὰ Ησαΐου τοῦ προφήτου πρὸς τοὺς πατέρας ἡμῶν λέγον «Πορεύθητι πρὸς τὸν λαὸν τοῦτον καὶ εἶπον Ἀκοῇ ἀκούσετε καὶ οὐ Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

4 μὴ συνῆτε, καὶ βλέποντες βλέψετε καὶ οὐ μὴ ἴδητε ἐπαχύνθη γὰρ ἡ καρδία τοῦ λαοῦ τούτου, καὶ τοῖς ὠσὶ βαρέως ἤκουσαν, καὶ τοὺς ὀφθαλμοὺς αὐτῶν ἐκάμμυσαν, μήποτε ἴδωσι τοῖς ὀφθαλμοῖς καὶ τοῖς ὠσὶν ἀκούσωσι καὶ τῇ καρδίᾳ συνῶσι καὶ ἐπιστρέψωσι, καὶ ἰάσομαι αὐτούς». Γνωστὸν οὖν ἔστω ὑμῖν ὅτι τοῖς ἔθνεσιν ἀπεστάλη τοῦτο τὸ σωτήριον τοῦ Θεοῦ, αὐτοὶ καὶ ἀκούσονται. Καὶ ταῦτα αὐτοῦ εἰπόντος ἀπῆλθον οἱ Ιουδαῖοι, πολλὴν ἔχοντες ἐν ἑαυτοῖς συζήτησιν. Εμεινε δὲ ὁ Παῦλος διετίαν ὅλην ἐν ἰδίῳ μισθώματι καὶ ἀπεδέχετο πάντας τοὺς εἰσπορευομένους πρὸς αὐτόν, κηρύσσων τὴν βασιλείαν τοῦ Θεοῦ καὶ διδάσκων τὰ περὶ τοῦ Κυρίου Ιησοῦ Χριστοῦ μετὰ πάσης παρρησίας ἀκωλύτως. Πρὸς Θεσσαλονικεῖς Α Ἐπιστολῆς Παύλου τό Ανάγνωσμα 4:13-17 Ἀδελφοί, οὐ θέλομεν ὑμᾶς ἀγνοεῖν περὶ τῶν κεκοιμημένων, ἵνα μὴ λυπῆσθε καθὼς καὶ οἱ λοιποὶ οἱ μὴ ἔχοντες ἐλπίδα. Εἰ γὰρ πιστεύομεν ὅτι Ιησοῦς ἀπέθανε καὶ ἀνέστη, οὕτω καὶ ὁ Θεὸς τοὺς κοιμηθέντας διὰ τοῦ Ιησοῦ ἄξει σὺν αὐτῷ. Τοῦτο γὰρ ὑμῖν λέγομεν ἐν λόγῳ Κυρίου, ὅτι ἡμεῖς οἱ ζῶντες οἱ περιλειπόμενοι εἰς τὴν παρουσίαν τοῦ Κυρίου οὐ μὴ φθάσωμεν τοὺς κοιμηθέντας ὅτι αὐτὸς ὁ Κύριος ἐν κελεύσματι, ἐν φωνῇ ἀρχαγγέλου καὶ ἐν σάλπιγγι Θεοῦ καταβήσεται ἀπ οὐρανοῦ, καὶ οἱ νεκροὶ ἐν Χριστῷ ἀναστήσονται πρῶτον, ἔπειτα ἡμεῖς οἱ ζῶντες οἱ περιλειπόμενοι ἅμα σὺν αὐτοῖς ἁρπαγησόμεθα ἐν νεφέλαις εἰς ἀπάντησιν τοῦ Κυρίου εἰς ἀέρα, καὶ οὕτω πάντοτε σὺν Κυρίῳ ἐσόμεθα. Ἀλληλούϊα. Ἦχος πλ. δ Μακάριοι οὓς ἐξελέξω, καὶ προσελάβου Κύριε. Στίχ. Καὶ τὸ μνημόσυνον αὐτῶν εἰς γενεὰν καὶ γενεάν. Τῼ ΣΑΒΒΑΤῼ ΠΡΟ ΤΗΣ ΠΕΝΤΗΚΟΣΤΗΣ Ἐκ τοῦ κατὰ Ἰωάννην κα Τῷ καιρῷ ἐκείνῳ ἐφανέρωσεν ἑαυτὸν ὁ Ἰησοῦς τοῖς μαθηταῖς αὐτοῦ ἐγερθεὶς ἐκ νεκρῶν καὶ λέγει τῷ Σίμωνι Πέτρῳ Σίμων Ἰωνᾶ, ἀγαπᾷς με πλέον τούτων; λέγει αὐτῷ Ναί, Κύριε, σὺ οἶδας ὅτι φιλῶ σε. λέγει αὐτῷ Βόσκε τὰ ἀρνία μου. 16 λέγει αὐτῷ πάλιν δεύτερον Σίμων Ἰωνᾶ, ἀγαπᾷς με; λέγει αὐτῷ Ναί, Κύριε, σὺ οἶδας ὅτι φιλῶ σε. λέγει αὐτῷ Ποίμαινε τὰ πρόβατά μου. 17 λέγει αὐτῷ τὸ τρίτον Σίμων Ἰωνᾶ, φιλεῖς με; ἐλυπήθη ὁ Πέτρος ὅτι εἶπεν αὐτῷ τὸ τρίτον, φιλεῖς με, καὶ εἶπεν αὐτῷ Κύριε, σὺ πάντα οἶδας, σὺ γινώσκεις ὅτι φιλῶ σε. λέγει αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς Βόσκε τὰ πρόβατά μου. 18 ἀμὴν ἀμὴν λέγω σοι, ὅτε ἦς νεώτερος, ἐζώννυες σεαυτὸν καὶ περιεπάτεις ὅπου ἤθελες ὅταν δὲ γηράσῃς, ἐκτενεῖς τὰς χεῖράς σου, καὶ ἄλλος σε ζώσει, καὶ οἴσει ὅπου οὐ θέλεις. 19 τοῦτο δὲ εἶπε σημαίνων ποίῳ θανάτῳ δοξάσει τὸν Θεόν. καὶ τοῦτο εἰπὼν λέγει αὐτῷ Ἀκολούθει μοι. 20 ἐπιστραφεὶς δὲ ὁ Πέτρος βλέπει τὸν μαθητὴν ὃν ἠγάπα ὁ Ἰησοῦς ἀκολουθοῦντα, ὃς καὶ ἀνέπεσεν ἐν τῷ δείπνῳ ἐπὶ τὸ στῆθος αὐτοῦ καὶ εἶπε Κύριε, τίς ἐστιν ὁ παραδιδούς σε; 21 τοῦτον ἰδὼν ὁ Πέτρος λέγει τῷ Ἰησοῦ Κύριε, οὗτος δὲ τί; 22 λέγει αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς Ἐὰν αὐτὸν θέλω μένειν ἕως ἔρχομαι, τί πρὸς σέ; σύ ἀκολούθει μοι. 23 ἐξῆλθεν οὖν ὁ λόγος οὗτος εἰς τοὺς ἀδελφοὺς ὅτι ὁ μαθητὴς ἐκεῖνος οὐκ ἀποθνήσκει καὶ οὐκ εἶπεν αὐτῷ ὁ Ἰησοῦς ὅτι οὐκ ἀποθνήσκει, ἀλλ' Ἐὰν αὐτὸν θέλω μένειν ἕως ἔρχομαι, τί πρὸς σέ; 24 Οὗτός ἐστιν ὁ μαθητὴς ὁ μαρτυρῶν περὶ τούτων καὶ γράψας ταῦτα, καὶ οἴδαμεν ὅτι ἀληθὴς ἐστιν ἡ μαρτυρία αὐτοῦ. 25 ἔστι δὲ καὶ ἄλλα πολλὰ ὅσα ἐποίησεν ὁ Ἰησοῦς, ἅτινα ἐὰν γράφηται καθ' ἕν, οὐδὲ αὐτὸν οἶμαι τὸν κόσμον χωρῆσαι τὰ γραφόμενα βιβλία. Ἀμήν Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

5 Εκείνο τον καιρό, όταν λέον εσώθησαν εις την ξηράν, τότε έµαθον, ότι η νήσος ελέγετο Μελίτη (η σηµερινή Μαλτα). Οι εντό ιοι της νήσου µας ροσέφεραν αξαιρετικήν ερι οίησιν και αγά ην. ιότι, αφού άναψαν φωτιά, µας εδέχθησαν και µας αρέλαβαν όλους µας µε καλωσύνην κοντά εις την φωτιάν κάτω α ό υ όστεγον, δια να µας ροφυλάξουν α ό την βροχήν, ου έ ι τε και α ό το ψύχος. Ο Παύλος, αφού εµάζευσε αρκετά φρύγανα σε δεµάτι και τα έρριψε εις την φωτιά, µια οχιά αναζωογονήθηκε α ό την θερµότητα, ε ετάχθηκε και εδάγκωσε το χέρι του Παύλου. Οταν δε οι κάτοικοι είδαν το θηρίον να κρέµεται α ό το χέρι του Παύλου, έλεγαν µεταξύ των εξά αντος ο άνθρω ος αυτός είναι φονηάς, τον ο οίον, αν και εσώθηκε α ό τη θάλασσαν, η θεία ικη δεν τον άφησε να ζη. Αλλ' ο Παύλος ετίναξε α ' ε άνω του το θηρίον και το έρριψεν εις την φωτιάν, χωρίς αυτός να άθη κανένα κακό α ό το δάγκωµα. Εκείνοι όµως ε ερίµεναν ότι θα ε ρήζετο η θα έ ι τε κάτω αιφνιδίως νεκρός. Ενώ δε ε ί ολύ ε ερίµεναν και έβλε αν ότι τί οτε το δυσάρεστον δεν είχε γίνει στον Παύλον, µετέβαλαν γνώµην και έλεγαν ότι αυτός είναι θεός. Εις την εριοχήν δε του τό ου εκείνου υ ήρχον κτήµατα, ου ανήκαν στον ρώτον της νήσου, ονόµατι Πο λιον. Αυτός µας υ οδέχθηκε και µας εφιλοξένησε µε ολλήν καλωσύνην ε ί τρεις ηµέρας. Συνέβη δε τότε να κατάκειται µε υρετόν και µε δυσεντερίαν ο ατέρας του Πο λίου. Αυτόν ε εσκέφθηκε ο Παύλος, ροσευχήθηκε, έβαλε τα χέρια ε άνω του και τον εθερά ευσε. Ε ειτα α ό το γεγονός αυτό και οι άλλοι της νήσου, ου είχαν ασθενείας, ήρχοντο στον Παύλον και εθερα εύοντο. Αυτοί δε και µε ολλάς εκδηλώσεις σεβασµού µας ετίµησαν και όταν ε ρόκειτο να ταξιδεύσωµεν α ό την νήσον µας εφωδίασαν µε τα α αραίτητα τρόφιµα δια το ταξίδι. Ε ειτα δε α ό τρεις µήνες α ε λεύσαµεν ε άνω εις ένα λοίον Αλεξανδρινόν, ου είχε αραχειµάσει εις την νήσον και έφερε ως σήµα του την εικόνα του Καστορος και Πολυδεύκους, οι ο οίοι κατά την µυθολογίαν ήσαν δίδυµα αιδιά του ιός. Και αφού ροσωρµισθήκαµε εις τας Συρακούσας, εµείναµεν εκεί τρεις ηµέρας. Α ό εκεί, αφού ε λεύσαµεν αραλλήλως ρος την ακτήν της Σικελίας, εφθάσαµεν στο Ρηγιον. Και όταν έ ειτα α ό µίαν ηµέραν εσηκώθηκε νότιος άνεµος, εξεκινήσαµεν και µετά δύο ηµέρας εφθάσαµεν εις Ποτιόλους. Εκεί δε ευρήκαµεν αδελφούς Χριστιανούς, αρηγορηθήκαµεν και ενισχυθήκαµεν α ό την ε ικοινωνίαν µε αυτούς, ώστε εµείναµεν µαζή των ε τά ηµέρας. Και έτσι εφθάσαµεν εις την Ρωµην. Α ό την Ρωµην δε οι αδελφοί, οι ο οίοι εν τω µεταξύ είχαν ληροφορηθή τα ερί του ταξιδίου µας, εβγήκαν εις ρου άντησίν µας µέχρι της εµ ορικής αγοράς, ου ελέγετο Α ιος φόρος, και µέχρις των Τριών Ταβερνών. Οταν τους είδε ο Παύλος, ευχαρίστησε τον Θεόν δια την συνάντησιν αυτήν µε τους Χριστιανούς της Ρωµης και ε ήρε θάρρος α ό την συµ αράστασίν των. Οταν δε ήλθαµεν εις την Ρωµην, ο εκατόνταρχος αρέδωκε τους δεσµίους στον αρχηγόν του στρατο έδου. Εις τον Παύλον όµως εδόθηκε η άδεια να µένη µόνος του εις δωµάτιον µαζή µε τον στρατιώτην, ου τον εφρουρούσε. Ε ειτα δε α ό τρεις ηµέρας ε ροσκάλεσε ο Παύλος τους ροκρίτους εκ των Ιουδαίων. Οταν δε αυτοί συνεκεντρώθησαν, τους εί ε άνδρες αδελφοί, εγώ χωρίς να έχω κάµει τί οτε εναντίον του λαού η εναντίον των ιερών ατρο αραδότων εθίµων, αρεδόθην δέσµιος α ό τα Ιεροσόλυµα εις τα χέρια των Ρωµαίων. Αυτοί, αφού µε ανέκριναν, ήθελαν να µε α ολύσουν, διότι δεν υ ήρχε εις εµέ και δεν µε εβάρυνε κανένα έγκληµα άξιον θανάτου. Ε ειδή όµως οι Ιουδαίοι αντέλεγαν, ηναγκάσθην να ε ικαλεσθώ τον Καίσαραν, όχι διότι έχω να κατηγορήσω εις κάτι το έθνος µου, αλλά διότι ήθελα να υ ερασ ίσω τον ευατόν µου. ι' αυτόν λοι όν τον λόγον σας αρεκάλεσα να σας ίδω και να σας οµιλήσω δια την αιτίαν, ου είµαι δέσµιος. ιότι εγώ ένεκα της ελ ίδος του ισραηλιτικού λαού, δια την έλευσιν του λυτρωτού Μεσσίου, είµαι δεµένος µε αυτήν την αλυσίδα. Εκείνοι δε εί αν ρος αυτόν ηµείς ούτε γράµµατα δια σε ελάβαµε α ό την Ιουδαίαν ούτε κανένας α ό τους αδελφούς ήλθε και µας ανέφερε η µας εί ε κάτι κακόν εναντίον σου. Παντως έχοµεν την δικαίαν αξίωσιν και ε ιθυµούµεν να ακούσωµεν α ό σε αυτά, τα ο οία φρονείς µας είναι όµως γνωστόν ότι δια την θρησκευτικήν αυτήν αίρεσιν, εις την ο οίαν ανήκεις, εις κάθε µέρος ολλαί λέγονται αντιλογίαι. Αφού δε ώρισαν εις αυτόν ηµέραν συναντήσεως, ήλθαν στο οίκηµα, ό ου εφιλοξενείτο, ερισσότεροι τώρα. Εις αυτούς εξέθετε ο Παύλος τα ερί του Χριστού και έδιδε την καλήν µαρτυρίαν ερί της βασιλείας του Θεού και ροσ αθούσε να είση αυτούς δια την ζωήν και το έργον του Ιησού, οµιλών α ό ρωίας έως το βράδυ και φέρων α οδείξεις α ό τον νόµον του Μωϋσέως και τους ροφήτας. Και άλλοι µεν ε είθοντο εις τα λεγόµενα του Παύλου, άλλοι δε Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

6 α ιστούσαν. Ε ειδή δε διαφωνούσαν µεταξύ των, ανεχώρησαν, αφού τους εί ε ο Παύλος ένα ακόµη λόγον, ότι δηλαδή καλά εί ε το Πνεύµα το Αγιον δια του ροφήτου Ησαΐου ρος τους ρογόνους µας, λέγον ήγαινε στον λαόν αυτόν και ει έ Θα ακούσετε, αλλά δεν θα καταλάβετε, και µε τα ίδια σας τα µάτια θα ιδήτε, αλλά δεν θα ίδετε την αλήθειαν του Ευαγγελίου. ιότι εχόνδρυνε και εσκληρύνθηκε η καρδία του λαού τούτου και εβαρυάκουσαν µε τα αυτιά της ψυχής των και έκλεισαν τα µάτια του νου των, ώστε να µην ίδουν µε τα µάτια των και να µη ακούσουν µε τα αυτιά των και να µη καταλάβουν την αλήθειαν του Ευαγγελίου µε την διάνοιάν των και ε ιστρέψουν εις εµέ µετανοηµένοι και θερα εύσω αυτούς. Αλλά ας είναι γνωστόν εις σας, ότι αυτή η δια του Μεσσίου σωτηρία εκ µέρους του Θεού εστάλη στους εθνικούς. Αυτοί θα την ακούσουν και θα την δεχθούν µε αγαθήν διάθεσιν. Και αφού εί ε ο Παύλος αυτά, έφυγαν οι Ιουδαίοι συζητούντες ολύ και µε ολλήν έξαψιν µεταξύ των. Εµεινε δε ο Παύλος δύο ολόκληρα έτη εις ιδιαίτερον οίκηµα, το ο οίον είχε ενοικιάσει και εδέχετο µε χαράν όλους εκείνους, ου ήρχοντο εις ε ίσκεψίν του. Εκήρυσσε δε ρος αυτούς την βασιλείαν του Θεού και εδίδασκε τα ερί του Κυρίου Ιησού Χριστού µε κάθε αρρησίαν, χωρίς να του ερεµβάλη κανείς κανένα εµ όδιον. Αδελφοι, δεν θελω δε να αγνοητε, ερι των κεκοιµηµενων, δια να µη λυ ησθε καθως και οι λοι οι οι µη εχοντες ελ ιδα. ιοτι εαν ιστευωµεν οτι ο Ιησους α εθανε και ανεστη, ουτω και ο Θεος τους κοιµηθεντας δια του Ιησου θελει φερει µετ' αυτου. ιοτι τουτο σας λεγοµεν δια του λογου του Κυριου, οτι ηµεις οι ζωντες, οσοι α οµενοµεν εις την αρουσιαν του Κυριου, δεν θελοµεν ρολαβει τους κοιµηθεντας ε ειδη αυτος ο Κυριος θελει καταβη α ' ουρανου µε κελευσµα, µε φωνην αρχαγγελου και µε σαλ ιγγα Θεου, και οι α οθανοντες εν Χριστω θελουσιν αναστηθη ρωτον, ε ειτα ηµεις οι ζωντες οσοι α οµενοµεν θελοµεν αρ αχθη µετ' αυτων εν νεφελαις εις α αντησιν του Κυριου εις τον αερα, και ουτω θελοµεν εισθαι αντοτε µετα του Κυριου. Εκείνο τον καιρό,εµφανίστηκε ο Iησούς στους µαθητές του, αφού είχε αναστηθεί και λέει στο Σίµωνα Πέτρο: Σίµωνα, γιε του Iωνά, µ αγα άς ερισσότερο α ό,τι αυτοί εδώ; Tου α αντάει εκείνος: Nαι, Kύριε, εσύ ξέρεις ως σε αγα ώ. Tου λέει ο Iησούς: Bόσκε τα αρνιά µου. Tου λέει άλι για δεύτερη φορά: Σίµωνα, γιε του Iωνά, µε αγα άς; Eκείνος α αντάει: Nαι, Kύριε, εσύ ξέρεις ως σε αγα ώ. Tου λέει ο Iησούς: Ποίµαινε τα ρόβατά µου. Tου λέει την τρίτη φορά: Σίµωνα, γιε του Iωνά, µε αγα άς ; Λυ ήθηκε ο Πέτρος ου την τρίτη φορά τον ρώτησε: µε αγα άς και του α άντησε: Kύριε, εσύ ξέρεις τα άντα! Eσύ ξέρεις ότι σε αγα ώ. Tου λέει ο Iησούς: Bόσκε τα ρόβατά µου. Σου λέω, ως ναι, ράγµατι, όταν ήσουν νεότερος, µόνος σου έζωνες τον εαυτό σου και ήγαινες ό ου ήθελες, όταν όµως γεράσεις, θ α λώσεις τα χέρια σου κι άλλος θα σε ζώσει και θα σε άει εκεί ου δε θέλεις. Kι αυτό το εί ε δείχνοντας µε τι είδους θάνατο θα δόξαζε το Θεό. Kι αφού του το εί ε αυτό, του λέει: Aκολούθα µε. Γύρισε ο Πέτρος και βλέ ει να ακολουθεί ο µαθητής, ου ο Iησούς αγα ούσε, και ου είχε έσει στο στήθος του Iησού την ώρα του δεί νου και είχε εί: Kύριε, οιος είναι αυτός ου θα σε ροδώσει; Όταν τον είδε ο Πέτρος, λέει στον Iησού: Kύριε, και σ αυτόν τι θα συµβεί; Tου λέει ο Iησούς: Kι αν αυτόν τον θέλω να µείνει µέχρι ου να ξανάρθω, τι σ ενδιαφέρει εσένα; Eσύ ακολούθα µε. ιαδόθηκε λοι όν στους αδελφούς η φήµη ότι ο µαθητής εκείνος δεν ρόκειται να εθάνει. O Iησούς όµως δεν του εί ε ως δε θα εθάνει, αλλά: αν θέλω αυτός να µείνει εδώ µέχρι ου να ξανάρθω, τι εχεί µε εσένα να κάνει αυτό; Aυτός είναι ο µαθητής ου µαρτυρεί αυτά και τα έγραψε, και ξέρουµε ως η µαρτυρία του είναι αληθινή. Y άρχουν βέβαια και ολλά άλλα, ου έκανε ο Iησούς, τα ο οία αν γράφονταν ένα ρος ένα, νοµίζω ως ούτε ο κόσµος ολόκληρος δε θα χωρούσε τα βιβλία ου θα έ ρε ε να γραφούν. Aµήν. Νεοελληνική γλώσσα Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

7 Și după ce am scăpat, am aflat că insula se numește Malta. Iar locuitorii ei ne arătau o deosebită omenie, căci, aprinzând foc, ne-au luat pe toți la ei din pricina ploii care era și a frigului. Și strângând Pavel grămadă de găteje și punându-le în foc, o viperă a ieșit de căldură și s-a prins de mâna lui. Și când locuitorii au văzut vipera atârnând de mâna lui, ziceau unii către alții: Desigur că ucigaș este omul acesta, pe care dreptatea nu l-a lăsat să trăiască, deși a scăpat din mare. Deci el, scuturând vipera în foc, n-a pătimit nici un rău. Iar ei așteptau ca el să se umfle, sau să cadă deodată mort. Dar așteptând ei mult și văzând că nu i se întâmplă nimic rău, și-au schimbat gândul și ziceau că el este un zeu. Și împrejurul acelui loc erau țarinile căpeteniei insulei, Publius, care, primindu-ne, ne-a găzduit prietenos trei zile. Și s-a întâmplat că tatăl lui Publius zăcea în pat, cuprins de friguri și de urdinare cu sânge, la care intrând Pavel și rugându-se, și-a pus mâinile peste el și l-a vindecat. Și întâmplându-se aceasta, veneau la el și ceilalți din insulă care aveau boli și se vindecau; Și aceștia ne-au cinstit mult și, când am plecat, ne-au pus la îndemână toate cele de trebuință. După trei luni am pornit cu o corabie din Alexandria, care iernase în insulă și care avea pe ea însemnul Dioscurilor. Și ajungând la Siracuza, am rămas acolo trei zile. De unde, înconjurând, am sosit la Regium. Și după o zi, suflând vânt de miazăzi, am ajuns la Puteoli în cealaltă zi. Găsind acolo frați, am fost rugați să rămânem la ei șapte zile. Și așa am venit la Roma. Și de acolo, auzind frații cele despre noi, au venit întru întâmpinarea noastră până la Forul lui Apius și la Trei Taverne, pe care, văzându-i, Pavel a mulțumit lui Dumnezeu și s-a îmbărbătat. Iar când am intrat în Roma, sutașul a predat pe cei legați comandantului taberei, iar lui Pavel i s-a îngăduit să locuiască aparte cu ostașul care îl păzea. Și după trei zile Pavel a chemat la el pe cei care erau fruntașii iudeilor. Și, adunându-se, zicea către ei: Bărbați frați, deși eu n-am făcut nimic rău împotriva poporului (nostru) sau a datinilor părintești, am fost predat de la Ierusalim, în mâinile romanilor. Aceștia, după ce m-au cercetat, voiau să-mi dea drumul, fiindcă nu era în mine nici o vină vrednică de moarte. Dar iudeii, împotrivindu-mi-se, am fost nevoit să cer să fiu judecat de Cezarul, dar nu că aș avea de adus vreo pâră neamului meu. Deci pentru această cauză v-am chemat să vă văd și să vorbesc cu voi. Căci pentru nădejdea lui Israel mă aflu eu în acest lanț. Iar ei au zis către el: Noi n-am primit din Iudeea nici scrisori despre tine, nici nu a venit cineva dintre frați, ca să ne vestească sau să ne vorbească ceva rău despre tine. Dar dorim să auzim de la tine cele ce gândești; căci despre eresul acesta ne este cunoscut; că pretutindeni i se stă împotrivă. Deci, rânduindu-i o zi, au venit la el, la gazdă, mai mulți. Și de dimineața până seara, el le vorbea, dând mărturie despre împărăția lui Dumnezeu, căutând să-i încredințeze despre Iisus din Legea lui Moise și din prooroci. Și unii credeau celor spuse, iar alții nu credeau. Și neînțelegându-se unii cu alții, au plecat, zicând Pavel un cuvânt că: Bine a vorbit Duhul Sfânt prin Isaia proorocul, către părinții noștri, Când a zis: "Mergi la poporul acesta și zi: Cu auzul veți auzi și nu veți înțelege și uitându-vă veți privi, dar nu veți vedea. Căci inima acestui popor s-a învârtoșat și cu urechile greu au auzit și ochii lor i-au închis. Ca nu cumva să vadă cu ochii și să audă cu urechile și cu inima să înțeleagă și să se întoarcă Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

8 și Eu să-l vindec". Deci cunoscut să vă fie vouă că această mântuire a lui Dumnezeu s-a trimis păgânilor, și ei vor asculta. Și după ce a zis el acestea, iudeii au plecat având între ei mare neînțelegere. Iar Pavel a rămas doi ani întregi în casa luată de el cu chirie, și primea pe toți care veneau la el, Propovăduind împărăția lui Dumnezeu și învățând cele despre Domnul Iisus Hristos, cu toată îndrăzneala și fără nici o piedică. Fraţilor, nu voim să fiţi în necunoştinţă despre cei ce au adormit, ca să nu vă întristaţi ca ceilalţi, cari n'au nădejde. Căci dacă credem că Isus a murit şi a înviat, credem şi că Dumnezeu va aduce înapoi împreună cu Isus pe cei ce au adormit în El. Iată, în adevăr, ce vă spunem, prin Cuvîntul Domnului: noi cei vii, cari vom rămînea pînă la venirea Domnului, nu vom lua -o înaintea celor adormiţi. Căci însuş Domnul, cu un strigăt, cu glasul unui arhanghel şi cu trîmbiţa lui Dumnezeu, Se va pogorî din cer, şi întîi vor învia cei morţi în Hristos. Apoi, noi cei vii, cari vom fi rămas, vom fi răpiţi toţi împreună cu ei, în nori, ca să întîmpinăm pe Domnul în văzduh; şi astfel vom fi totdeauna cu Domnul. În vremea aceea, S-a arătat Iisus ucenicilor Săi, după ce S-a sculat din morţi,şi a zis lui Simon-Petru: Simone, fiul lui Iona, Mă iubeşti tu mai mult decât aceştia? El I- a răspuns: Da, Doamne, Tu ştii că Te iubesc. Zis-a lui: Paşte mieluşeii Mei.Iisus i-a zis iarăşi, a doua oară: Simone, fiul lui Iona, Mă iubeşti? El I-a zis: Da, Doamne, Tu ştii că Te iubesc. Zis-a Iisus lui: Păstoreşte oile Mele. Iisus i-a zis a treia oară: Simone, fiul lui Iona, Mă iubeşti? Petru s-a întristat, că i-a zis a treia oară: Mă iubeşti? şi I-a zis: Doamne, Tu ştii toate. Tu ştii că Te iubesc. Iisus i-a zis: Paşte oile Mele. Adevărat, adevărat zic ţie: Dacă erai mai tânăr, te încingeai singur şi umblai unde voiai; dar când vei îmbătrâni, vei întinde mâinile tale şi altul te va încinge şi te va duce unde nu voieşti. Iar aceasta a zis-o, însemnând cu ce fel de moarte va preaslăvi pe Dumnezeu. Şi spunând aceasta, i-a zis: Urmează Mie. Dar întorcându-se, Petru a văzut venind după el pe ucenicul pe care-l iubea Iisus, acela care la Cină s-a rezemat de pieptul Lui şi I-a zis: Doamne, cine este cel ce Te va vinde? Pe acesta deci, văzându-l, Petru a zis lui Iisus: Doamne, dar cu acesta ce se va întâmpla? Zis-a Iisus lui: Dacă voiesc ca acesta să rămână până voi veni, ce ai tu? Tu urmează Mie.De aceea aieşit cuvântul acesta între fraţi, că ucenicul acela nu va muri; dar Iisus nu i-a spus că nu va muri ci: dacă voiesc ca acesta să rămână până voi veni, ce ai tu? Acesta este ucenicul care mărturiseşte despre acestea şi care a scris acestea, şi ştim că mărturia lui e adevărată. Dar sunt şi alte multe lucruri pe care le-a făcut Iisus şi care,dacă s-ar fi scris cu de-amănuntul, cred că lumea aceasta n-ar cuprinde cărţile ce s-ar fi scris. Amin. Limba română Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

9 Спасшись же, бывшие с Павлом узнали, что остров называется Мелит. Иноплеменники оказали нам немалое человеколюбие, ибо они, по причине бывшего дождя и холода, разложили огонь и приняли всех нас. Когда же Павел набрал множество хвороста и клал на огонь, тогда ехидна, выйдя от жара, повисла на руке его. Иноплеменники, когда увидели висящую на руке его змею, говорили друг другу: верно этот человек убийца, когда его, спасшегося от моря, суд [Божий] не оставляет жить. Но он, стряхнув змею в огонь, не потерпел никакого вреда. Они ожидали было, что у него будет воспаление, или он внезапно упадет мертвым; но, ожидая долго и видя, что не случилось с ним никакой беды, переменили мысли и говорили, что он Бог. Около того места были поместья начальника острова, именем Публия; он принял нас и три дня дружелюбно угощал. Отец Публия лежал, страдая горячкою и болью в животе; Павел вошел к нему, помолился и, возложив на него руки свои, исцелил его. После сего события и прочие на острове, имевшие болезни, приходили и были исцеляемы, и оказывали нам много почести и при отъезде снабдили нужным. Через три месяца мы отплыли на Александрийском корабле, называемом Диоскуры, зимовавшем на том острове, и, приплыв в Сиракузы, пробыли там три дня. Оттуда отплыв, прибыли в Ригию; и как через день подул южный ветер, прибыли на второй день в Путеол, где нашли братьев, и были упрошены пробыть у них семь дней, а потом пошли в Рим. Тамошние братья, услышав о нас, вышли нам навстречу до Аппиевой площади и трех гостиниц. Увидев их, Павел возблагодарил Бога и ободрился. Когда же пришли мы в Рим, то сотник передал узников военачальнику, а Павлу позволено жить особо с воином, стерегущим его. Через три дня Павел созвал знатнейших из Иудеев и, когда они сошлись, говорил им: мужи братия! не сделав ничего против народа или отеческих обычаев, я в узах из Иерусалима предан в руки Римлян. Они, судив меня, хотели освободить, потому что нет во мне никакой вины, достойной смерти; но так как Иудеи противоречили, то я принужден был потребовать суда у кесаря, впрочем не с тем, чтобы обвинить в чем-либо мой народ. По этой причине я и призвал вас, чтобы увидеться и поговорить с вами, ибо за надежду Израилеву обложен я этими узами. Они же сказали ему: мы ни писем не получали о тебе из Иудеи, ни из приходящих братьев никто не известил о тебе и не сказал чего-либо худого. Впрочем желательно нам слышать от тебя, как ты мыслишь; ибо известно нам, что об этом учении везде спорят. И, назначив ему день, очень многие пришли к нему в гостиницу; и он от утра до вечера излагал им [учение] о Царствии Божием, приводя свидетельства и удостоверяя их о Иисусе из закона Моисеева и пророков. Одни убеждались словами его, а другие не верили. Будучи же не согласны между собою, они уходили, когда Павел сказал следующие слова: хорошо Дух Святый сказал отцам нашим через пророка Исаию: пойди к народу сему и скажи: слухом услышите, и не уразумеете, и очами смотреть будете, и не увидите. Ибо огрубело сердце людей сих, и ушами с трудом слышат, и очи свои сомкнули, да не узрят очами, и не услышат ушами, и не уразумеют сердцем, и не обратятся, Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

10 чтобы Я исцелил их. Итак да будет вам известно, что спасение Божие послано язычникам: они и услышат. Когда он сказал это, Иудеи ушли, много споря между собою. И жил Павел целых два года на своем иждивении и принимал всех, приходивших к нему, проповедуя Царствие Божие и уча о Господе Иисусе Христе со всяким дерзновением невозбранно. Братия, не хочу же оставить вас в неведении об умерших, дабы вы не скорбели, как прочие, не имеющие надежды. Ибо, если мы веруем, что Иисус умер и воскрес, то и умерших в Иисусе Бог приведет с Ним. Ибо сие говорим вам словом Господним, что мы живущие, оставшиеся до пришествия Господня, не предупредим умерших, потому что Сам Господь при возвещении, при гласе Архангела и трубе Божией, сойдет с неба, и мертвые во Христе воскреснут прежде; потом мы, оставшиеся в живых, вместе с ними восхищены будем на облаках в сретение Господу на воздухе, и так всегда с Господом будем. Когда же они обедали, Иисус говорит Симону Петру: Симон Ионин! любишь ли ты Меня больше, нежели они? Петр говорит Ему: так, Господи! Ты знаешь, что я люблю Тебя. Иисус говорит ему: паси агнцев Моих. Еще говорит ему в другой раз: Симон Ионин! любишь ли ты Меня? Петр говорит Ему: так, Господи! Ты знаешь, что я люблю Тебя. Иисус говорит ему: паси овец Моих.Говорит ему в третий раз: Симон Ионин! любишь ли ты Меня? Петр опечалился, что в третий раз спросил его: любишь ли Меня? и сказал Ему: Господи! Ты все знаешь; Ты знаешь, что я люблю Тебя. Иисус говорит ему: паси овец Моих. Истинно, истинно говорю тебе: когда ты был молод, то препоясывался сам и ходил, куда хотел; а когда состаришься, то прострешь руки твои, и другой препояшет тебя, и поведет, куда не хочешь. Сказал же это, давая разуметь, какою смертью Петр прославит Бога. И, сказав сие, говорит ему: иди за Мною. Петр же, обратившись, видит идущего за ним ученика, которого любил Иисус и который на вечери, приклонившись к груди Его, сказал: Господи! кто предаст Тебя? Его увидев, Петр говорит Иисусу: Господи! а он что? Иисус говорит ему: если Я хочу, чтобы он пребыл, пока приду, что тебе до того? ты иди за Мною. И пронеслось это слово между братиями, что ученик тот не умрет. Но Иисус не сказал ему, что не умрет, но: если Я хочу, чтобы он пребыл, пока приду, что тебе до того? Сей ученик и свидетельствует о сем, и написал сие; и знаем, что истинно свидетельство его. Многое и другое сотворил Иисус; но, если бы писать о том подробно, то, думаю, и самому миру не вместить бы написанныхкниг. Аминь. Русский язык Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

11 Врятувавшися, ми довідалися, що острів зветься Мальта. Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям: вони нас прийняли коло вогню,що його були запалили з-за дощу, який саме йшов, тазадля холоду. Коли ж Павло назбирав жмут хмизу й поклав на вогонь, змія, з приводу жару, вискочила та вчепилася до руки його. Якже побачили тубільці, що гадина звисає з руки його, говорили між собою: «Цей чоловік напевно вбивця; він урятувався від моря, але помста не дає йому жити.» А він, скинувши у вогонь гадину, не зазнав ніякого лиха. Вони гадали, що він спухне або впаде зненацька мертвим. Довго чекали та, бачачи, що нічого незвичайного з ним не сталося, змінили думку й почали говорити, що він - бог. А був поблизу того місця маєток начальника острова, на ім'я Публій, що прийняв нас і гостив три дні ласкаво. Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його. Коли ж це сталось, теж інші на острові, які мали недуги, приходили й оздоровлялись. Вони нас за те всякими почестями вшанували, а коли ми відпливали, понакладали все для нас необхідне. Після трьох місяців ми відпливли на олександрійськім кораблі, що перезимував на острові й мав ознаку Діоскурів. Причаливши в Сиракузах, ми там перебули три дні. Звідси, обпливши, прибули в Реґію. А по однім дні, через те, що знявся південний вітер, причалили на другий день у Путеолі, де знайшли братів, які нас запросили перебувати в них сім день. Так прибули ми до Риму. А звідтіля брати, довідавшись, що ми прибули, вийшли нам назустріч аж до Форуму Аппія та до Трьох Таверн. Побачивши їх, Павло подякував Богові і посмілішав. І коли ввійшли у Рим, Павлові було дозволено жити окремо разом з вояком, який його стеріг. Через три дні Павло скликав до себе знатніших юдеїв. А як вони зійшлися, він до них промовив: «Я, мужі брати, нічого не зробив проти народу чи батьківських звичаїв, а всеж ув'язнено мене вєрусалимі і передано в руки римлян. Вони, розсудивши мою справу, хотіли мене відпустити, бо в мені не було ніякої смертної вини. А що юдеї противилися тому, я був примушений покликатися на кесаря, - не щоб я хотів у чомусь народ мій оскаржити. З отого приводу я покликав вас, щоб вас побачити й порозмовляти, бо то за надію Ізраїля мене заковано в оці кайдани.» А ті йому сказали: «Ми ані листів про тебе не одержали з Юдеї, ані з братів ніхто не прийшов, і не звістив і не говорив про тебе щось лихе. Однак, ми бажали б довідатися від тебе, що ти думаєш, бо про цю секту нам відомо, що їй спротивляються всюди.» І призначивши йому день, прийшло їх більше до його домівки.він викладав їм, свідчив ши про Царство Боже, і переконував їх про Ісуса з закону Мойсея та пророків, - від ранку аж до вечора. Деяких переконували його слова, а деякі не йняли віри. І бувши в незгоді між собою, почали розходитися, коли Павло доних промовив лиш од не це слово: «Добре прорік був Святий Дух черезпророка Ісаю до батьків ваших кажучи: Піди до цього народу і скажи: Ви слухатимете вухами, і не зрозумієте, дивитиметесь очима, і не побачите. Бо серце цього народу затовстіло й вони вухами тяжко чули, і очі свої зажмурили, щоб часом не бачити очима, і вухами щоб не чути, щоб незрозуміти серцем і не навернутись, та щоб я не оздоровив їх.нехай, отже, буде вам відомо, що це спасіння Боже було послане поганам: і вони почують.» Коли ж це сказав, юдеї відійшли, сильно сперечаючися між собою.павло перебув повних два ро ки в найнятій хаті та приймав усіх, що приходили до нього,проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з повною сміливістю та без перешкоди Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

12 Не хочемо, брати, залишати вас у незнанні щодо померлих, - щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. Бо коли ми віруємо, що Ісус умер і воскрес, тож так і тих, які поснули в Ісусі, Бог приведе з ним. Бо це ми вам кажемо словом Господнім: Ми, що живемо, що залишимося до приходу Господа, - не випередимо тих, що поснули. Бо сам Господь на даний знак, на голос архангела та при сурмі Божій, зійде з неба, і найперше воскреснуть ті, що вмерли в Христі. Потім же ми, що живемо, що лишимось, будемо разом з ними вхоплені на хмарах у повітря назустріч Господеві і так будемо з Господом завжди. Це втретє вже з'явивсь Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес. Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» - «Так, Господи, - відрікає тоййому, - ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси моїягнята!» І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, - відвічає йому, - ти знаєш, щолюблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!» І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», - то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, тизнаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці!істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, топідперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш,і підпереже тебе і ншийта й поведе, куди ти не схочеш.» Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!» І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любивісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?» Тож побачивши його Петро, каже Ісусові: «Господи, а цей що?» «Якщо я хочу, - відрікає йому Ісус, - щоб залишився він, аж поки яприйду, то яке тобі до того діло? Ти йди за мною!» Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отойучень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо я хочу, щобзалишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?» Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, щойого свідчення - правдиве. Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, - та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг. Амінь. Українська мова Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

13 И след като се спасиха тия, които бяха с Павла, познаха, че островът се казва Малта. Туземците иноплеменници показваха към нас необикновено човеколюбив: приеха ни всички и, понеже валеше дъжд и беше студено, накладоха огън. А когато Павел събра много храсти и ги тури на огъня, една ехидна поради горещината излезе и се впи в ръката му. Туземците, като видяха змията, увиснала на ръката му, думаха помежду си: тоя човек с наистина убиец; затова, макар да се е избавил от морето, Божието правосъдие го не оставя да живее. Но той отърси змията в огъня и никакво зло не претърпя. А те очакваха да му се яви оток, или веднага да падне мъртъв. Но, като чакаха дълго време и видяха, че му не ставаше никакво зло, измениха мнение и думаха, че той с бог. Около това място бяха имотите на най-първия в острова, на име Поплий; той ни прие и три дни гощава дружелюбно. И случи се, че бащата на Поплия лежеше, страдайки от огница и коремна болка; Павел влезе при него, помоли се и, като възложи върху му ръце, изцери го. След тая случка и другите на острова, които имаха някаква болест, идеха и се изцеряваха; те ни почетоха и с много почести, а на тръгване снабдиха ни с потребните неща. След три месеца отплувахме с един александрийски кораб, който бе презимувал на тоя остров и носеше знака на Диоскурите. И стигнахме в Сиракуза, дето останахме три дни. Оттам отплувахме и стигнахме в Ригия; а след един ден, понеже духна юг, стигнахме на втория ден в Потиоли; там намерихме братя, по чиято молба преседяхме у тях седем дена. И след това тръгнахме за Рим. Тамошните братя, като чуха за нас, излязоха да ни посрещнат до Апиевия площад и до Три кръчми. Като ги видя Павел, поблагодари на Бога и се ободри. Когато дойдохме в Рим, стотникът предаде затворниците на воеводата, а на Павла позволиха да живее отделно с един войник, който го пазеше. След три дни Павел свика първенците иудейски и, като се събраха, думаше им: мъже братя, без да съм сторил нещо против народа или отеческите обичаи, от Йерусалим ме предадоха окован в ръцете на римляните. Те, след като ме съдиха, искаха да ме пуснат, защото у мене нямаше никаква вина за смърт; но, понеже иудеите се противяха, бях принуден да искам съд пред кесаря, обаче не с цел да обвиня в нещо народа си. По тая причина ви и повиках да се видим и поговорим; защото заради надеждата Израилева съм окован с тия вериги. А те му отговориха: ние нито писма сме получили за тебе от Иудея, нито някой от братята е дошъл да извести или каже нещо лошо за тебе. Но желаем да чуем от тебе това, което ти мислиш; защото нам е известно, че на това учение навред противоречат. защото сърцето на тия човеци е закоравяло, и с уши мъчно слушат, и затворили са очите си, за да не би някак с очи да видят и с уши да чуят, и със сърце да разберат, та да се обърнат, и ги изцеря". И като му определиха ден, дойдоха твърде мнозина при него в страноприемницата; и той от сутрин до вечер им излагаше със свидетелства учението за царството Божие и ги уверяваше за Иисуса и от закона Моисеев и от пророците. Едни се убеждаваха от думите му, а други не вярваха. Понеже бяха несъгласни помежду си, те взеха да се разотиват; и в това време Павел им каза тия думи: добре е рекъл Дух Светии на отците ни чрез пророк Исаия, говорейки: "иди и кажи на тоя народ: с Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

14 уши ще чуете, и няма да разберете, с очи ще гледате, и няма да видите, И тъй, да ви бъде знайно, че спасението Божие е изпратено на езичниците: те и ще чуят. Когато каза това, иудеите се разотидоха с голяма препирня помежду си. Павел живя цели две години в особена наемна къща и приемаше всички, които отиваха при него, като проповядваше царството Божие и учеше за Господа Иисуса Христа с пълно дръзновение, безпрепятствено. Не искам, братя, вие да не знаете за починалите, за да не скърбите, както и другите, които нямат надежда. Защото ако вярваме, че Иисус умря и възкръсна, то и починалите в Иисуса Бог ще приведе с Него. Прочее, това ви казваме чрез слово Господне, че ние живите, които останем до пришествието Господне, няма да изпреварим починалите, защото Сам Господ с повеление, при глас на Архангел и при тръба Божия, ще слезе от небето, и мъртвите в Христа ще възкръснат първом; после ние, останалите живи, заедно с тях ще бъдем грабнати на облаци, за да срещнем Господа във въздуха, и така винаги с Господа ще бъдем. Това беше вече трети път, как Иисус се яви на Своите ученици, след като възкръсна от мъртвите. А когато се наобядваха, Иисус казва на Симона Петра: Симоне Ионин, любиш ли Ме повече, отколкото тия? Петър Му казва: да, Господи! Ти знаеш, че Те обичам. Иисус му казва: паси Моите агънца. Казва му пак втори път; Симоне Ионин, любиш ли Ме? Петър Му казва: да, Господи! Ти знаеш, че Те обичам. Иисус му казва: паси Моите овци. Казва му трети път: Симоне Ионин, обичаш ли Ме? Петър се натъжи, задето третия път му каза: обичаш ли Ме? и Му рече: Господи, Ти всичко знаеш; Ти знаеш, че Те обичам. Иисус му казва: паси Моите овци. Истина, истина ти казвам: когато беше помлад, сам се опасваше и ходеше, където си щеше; а кога остарееш, ще простреш ръцете си, и друг ще те опаше и поведе, където не щеш. А това Той рече, като даваше да се разбере, с каква смърт Петър ще прослави Бога. И като рече това, казва му: върви подире Ми. А Петър, като се обърна, вижда, че върви подире му ученикът, когото Иисус обичаше, и който на вечерята се бе облегнал на гърдите Му и рекъл: Господи, кой ще Те предаде? Него като видя, Петър дума на Иисуса: Господи, а тоя - какво? Иисус му казва: ако искам да пребъде той, докле дойда, тебе що ти е? Ти върви подире Ми. И разнесе се тая дума между братята, че тоя ученик няма да умре. Но Иисус му не рече, че няма да умре, но: ако искам да пребъде той, докле дойда, тебе що ти е? Този е ученикът, който свидетелствува за тия неща й ги написа; и знаем, че свидетелството му е истинско. Има и много други работи, които извърши Иисус и за които, ако би се писало подробно, чини ми се, и цял свят не би побрал написаните книги. Амин. Български език Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,

15 И кад се избавише с лађе који бијаху с Павлом, тада сазнадоше да се острво зове Малта. А мјештани нам указиваху не мало човјекољубље, јер наложивши ватру све нас примише због кише која падаше и због зиме. И када Павле скупи гомилу грања и наложи на ватру, изиђе змија од врућине и уједе га за руку. А када видјеше мјештани змију гдје виси о руци његовој, говораху један другоме: Свакако је овај човјек убица, јер га избављеног од мора Правда не остави да живи. А он отресе змију у ватру, и не претрпје никакво зло. А они очекиваху да ће он отећи или одједном пасти мртав. Но кад задуго чекаше, и видјеше да му ништа зло не би, промијенише се и говораху да је он бог. Око мјеста пак онога бијаху имања поглавара од острва, по имену Публија, који нас прими и љубазно угости три дана. А догоди се да отац Публијев имаше грозницу и срдобољу и лежаше. Њему Павле уђе, па помоливши се Богу и положивши руке на њега, исцијели га. Када се пак то догоди, и други на острву који бијаху болесни долажаху, и исцјељиваху се. И они нам указиваху велике почасти, а кад пођосмо спремише што нам је било потребно. А послије три мјесеца одвезосмо се на лађи александријској, која је била презимила на острву, и имаше ознаку Диоскура. И допловивши у Сиракусу, остасмо ондје три дана. А оданде обилазно приспјесмо у Ригију; и после једнога дана, када дуну југо дођосмо други дан у Потиоле. Ондје нађемо браћу и они нас замоле те останемо код њих седам дана, и тако дођосмо у Рим. И тамошња браћа, начувши за нас, изиђоше нам у сусрет до Апијева трга и Три крчме. И кад их видје Павле, заблагодари Богу и охрабри се. А кад дођосмо у Рим, капетан предаде сужње војводи. Али Павлу се допусти да живи засебно с војником који га чуваше. Послије пак три дана сазва Павле прваке јудејске. И кад се они скупише, говораше им: Људи браћо, ја ништа не учиних против народа или обичаја отачких, а предан сам из Јерусалима као сужањ у руке Римљанима. Они пак испитавши ме, хтједоше да ме пусте, јер се не нађе на мени ни једна смртна кривица. Али кад се Јудејци успротивише, био сам принуђен да се позовем на ћесара, не као да бих имао свој народ за нешто оптужити. Из тога разлога затражих да вас видим и поразговарам; јер због наде Израиљеве окован сам у ове ланце. А они му рекоше: Ми нити примисмо писма за тебе из Јудеје, нити дође ко од браће да јави или каже нешто зло о теби. Уосталом, желимо да чујемо од тебе шта мислиш; јер нам је познато за ову јерес да се свуда говори против ње. И одредивши му дан, дођоше многи код њега у стан; њима је излагао свједочећи о Царству Божијем од јутра до мрака и увјеравајући их о Исусу из Закона Мојсејева и из Пророка. И једни вјероваху ономе што он говораше, а други не вјероваху. А будући несагласни међу собом, почеше да се разилазе, док Павле рече једну ријеч: Добро је казао Дух Свети преко пророка Исаије оцима нашим, Говорећи: Иди народу овоме и реци: Ушима ћете чути и нећете разумјети, и очима ћете гледати и нећете видјети. Јер је отврднуло срце овога народа, и ушима тешко чују, и очима својим зажмурише да како очима не виде, и ушима не чују, и срцем не разумију, и не обрате се да их исцијелим. Нека вам је, дакле, на знање да се незнабошцима посла ово спасење Божије; они ће и чути. И кад Sabato prima di Pentecoste e delle anime At 28,1-31 1Ts 4,13-17 Gv 21,